Автор: Admin | 24.04.2016 | 12:12 | В рубриках: Давнє минуле, Давнє минуле

Сіверяни  (давньорус. сѣверо, сѣверъ, сѣверы) — союз східнослов'янських племен, які жили в басейні річки Десни та над течіями рік Сейму, Сули, Псла і Ворскли[1]. Локалізовані на лівому березі Дніпра в нинішнійЧернігівщині, Сумщині й Полтавщині. На правому березі Десни вони мешкали до річки Снов, а далі вже були землі радимичів.

Головні міста сіверян: Чернігів[1], Новгород-Сіверський[1], Глухів, Путивль[1], Курськ[1], Рильськ, Любеч[1],Переяслав-Хмельницький. З заходу сіверяни межували з полянами і дреговичами, з півночі з радимичами,кривичами і в'ятичами[1], на півдні з уличами.

Етимологія

Етимологія назви сіверян давньорус. Северо[2] походить від давньорус. сѣверъ у значенні — сторона холодних вітрів, зимова хуртовина, нічний морок[3]; синонім півночі[3]; від лат. saevus у значенні — лютий[3]; у чеській мові розрізняють severni (північний) та seversky (скандинавський).[4] Від чого походить слово «сіверко» — тобто люто холодно, «сівер» та «сіверик» — зимний або різкий вітер, «сіверка» — вітряна (вітрова), «сіверка» — сира погода[3].

За літописом Нестора

« …сѣдоша по Десні, и по Семи, по Сулі, и нарекошася сіверъ  »

«Сівер» означає «схід», «холод», холодний «північно-східний вітер» тощо. Можливо, назва сіверян і походить від того, що в перші часи слов'янського розселення зайшли далеко на схід. Також племінна назва сіверян може бути зіставлена з кількома етнонімами, серед яких «серб», «сабір», «савар» та з великим гніздом слів різних мов, котрі мають значення «сусіда, товариша, брата, друга» — укр. сябер, біл. сябры, болг. сябр, серб. себар, рос. себёр, лит. sebras, морд. «шабра», алб. sёmbёr та ін.. Можливо, всі ці слова походять від усіченого давньо-германського «næhwa-gabur», тоді, можливо, місця поселень сіверян перекривали ареал сербів. Ще Любор Нідерлевважав, що ці два етноніми споріднені між собою (1956 р., № 31).

Лісова країна давала тутешнім поселенцям охорону і забезпечення від нападів степовиків; у недоступній глуші, серед ніколи нерубаних борів могли спокійно жити й зростати слов'янські оселі. З лісової смуги сіверяни виходили й на південь у луги, переходили ріку Сулу й ішли далі у південі незаселені степи, скільки на те дозволяликочовики. Сіверяни жили в глибоких пущах, далеко від шляхів культури й звичаї їх залишилися суворі й примітивні, незрозумілі для культурніших племен. Літописецьзакидає їм, що їли все нечисте. Нечистим уважали тоді м'ясо деяких звірят, наприклад бобрів, вивірок, хом'яків. Сіверяни мабуть не перебирали в їжі, споживали, що давала їхня земля та ліси.

Існує народний переказ «Мекленбурзької генеалогії» про Рюрика та його братів, опублікований в 1930-х роках французьким мандрівником і письменником Ксав'є Марм'є(*1809—†1892) у книзі «Північні листи». Що записав у Північній Німеччині, у мекленбурзьких селян, які жили на землях бодричів, у той час повністю понімечених. У переказі розповідається про те, що в VIII столітті плем'ям ободритів керував король на ім'я Годлав (див. Годліб †808 р., або Годслав, Годелайб); це був батько трьох юнаків: перший з яких звався як

  • Рюрик Мирний, другий — * Сівар Побідоносець (Синеус), третій — * Трувар Вірний.

Брати вирішили відправитися в пошуках слави на землі сходу. Після багатьох діянь і страшних боїв брати прийшли в Русь, народ яких страждав під тягарем довгої тиранії, але не насмілювався повстати. Брати-ободріти розбудили в місцевому народі заснувшу мужність, очолили військо і повалили гнобителів. Відновивши мир і порядок в країні, брати вирішили повернутися до старого батька, але вдячний народ упросив їх не йти й зайняти місце колишніх королів. Так Рюрик отримавНовгородське князівство (Nowoghorod), Сівар — Псковське князівство (Pleskow), Трувар — Білозерське князівство (Bile-Jezoro). Оскільки через час молодші брати померли, не залишивши законних спадкоємців, Рюрик приєднав їх князівства до свого, ставши засновником правлячої династії Рюриковичів. Слід зазначити, що це єдина згадка про Рюрика в фольклорі Західної Європи, хоча дату виникнення легенди встановити неможливо (переказ записано через століття після опублікування «Мекленбурзької генеалогії» Рюрика) сучасні дослідники вважають час появи цих братів на Русі 840 рік[5]. Є версія про походження племені сіверян від імені Сівара, брата Рюрика. А відтак і назви Новгород-Сіверський, Сіверського князівства, Сіверської землі (Сіверщина), Сіверський Донець тощо.

Історія

Сіверяни платили данину хозарам у 9 ст.-на поч. 10 ст.[1], пізніше у 907 році, за князя Олега (882–912 рр.), були приєднані до Київської Русі[1]. У 9 — поч. 10 ст. Сіверянибрали участь у поході Олега на греків[1].

Після 1024 р. назва «сіверяни» зникає з історичних джерел[1]; вони влилися до складу українського народу, однак залишилася назва Сіверського князівства[1].

Востаннє сіверяни згадуються літописом під таким племінним ім'ям у 1183 році.

У джерелах XVI—XVII ст. в басейні р. Сейму згадується етнічна група «севрюків», яких дехто вважає безпосередніми нащадками сіверян VIII-ХІІ ст. Від цього ж етнонімупоходять деякі географічні назви Лівобережної України: Сіверія, Новгород-Сіверський, Сіверський Донець, Сіверська земля, Сіверщина тощо.

Археологія

Археологи вирізняють їхні кургани за спіралевидними скроневими кільцями. Разом з тим, вони багато в чому нагадують поховання Правобережжя Дніпра (простота костюму, півтораобертові перстеневі кільця). Археологічним відповідником сіверян є волинцівська та особливо роменська археологічні культури лісостепового Лівобережжя Дніпра VIII-ХІІ ст.. Певний вплив на сіверян справила алано-болгарська салтово-маяцька культура басейну Сіверського Дінця (історичні хозари).

Суспільство

Головним заняттям сіверян було хліборобство, скотарство, мисливство і рибальство.

Эта запись была опубликована 24.04.2016в 12:03. В рубриках: Давнє минуле, Давнє минуле. Вы можете следить за ответами к этой записи через RSS 2.0. Комментарии пока закрыты, но Вы можете оставить трекбек со своего сайта.

Комментарии закрыты.


Warning: require_once(/home/nostal00/krasnokutsk.org/www) [function.require-once]: failed to open stream: No such file or directory in /home/nostal00/krasnokutsk.org/www/wp-content/themes/daily-digest/sidebar-right.php on line 5

Fatal error: require_once() [function.require]: Failed opening required '' (include_path='.:/usr/local/pear/php53') in /home/nostal00/krasnokutsk.org/www/wp-content/themes/daily-digest/sidebar-right.php on line 5