За складом українське весілля відповідає грецькому та римському, особливо наближається воно до ходу та складу римського ритуалу. В тих містах, які мали Магдебурзьке право одружуватись дозволялось необмежену кількість разів. За законами Російської імперії одружуватись можна було тільки тричі. В давні часи шлюб не брали. Одруженою вважалася пара після змовин, заручин та весілля. Пізніше шлюб почала брати шляхта, а ще пізніше звичайні люди. В 1774 за сприяння імпер. Катерини був виданий указ, за яким одруження без шлюбу вважалось не дійсним.

Микола Бондаревський

Весілля в Кукавці на Поділлі. Василь Тропінін

Козацьке весілля. Йосип Брандт

Свати. Микола Пимоненко 1882

Дівич вечір. Володимир Маковський 1882

Васильєв «Вбирання молодої»

Українське весілля.jpg

Весільна перейма. Микола Пимоненко 1908

Весільний викуп. Костянтин Трутовський 1881

Весілля на Україні. Іван Айвазовський 1892

Перезва. Іван Соколов

Гуцульське весілля 1897

З весілля. Іван Айвазовський 1891

Хід весілля

  • 1. засилання старостів.
  • 2. заручинни
  • 3. перед весіллям дівчата гадають
  • 4. молодій розчісують косу
  • 5. молодій надівають очіпок «очепини»
  • 6. молодих садять на кожух.
  • 7. молодих водять кругом стола (коровая)
  • 8. вгощання короваєм.
  • 9. весільний бенкет.
  • 10. зв'язування рук молодим.
  • 11. обливання водою біля колодязя.
  • 12. весільні пісні та привітання
  • 13. кидання на молодих зерна
  • 14. комора, весільне ліжко.
  • 15. перезва

Змовини

Спершу були змовини , на яких підписувалась шлюбна угода. яку записували в урядові книги та підписували свідки і молоді. Люди простіші в урядові книги умов не вписували, а домовлялися при свідках. На змовини скликались родичі та приятелі. Тут домовлялись також про посаг, віно, привінок. Посагом називали те, що батьки давали дівчині : гроші, золоті та срібні прикраси, намиста, посуд срібний, мідний, цинковий, одяг, коні, слуги. Якщо в молодої не було братів то в посаг давали і землю. Якщо земля була в матері то вона йшла не синам, а дочкам. Молодий записував віно і привінок. Звичай давати віно йшов ще з княжих часів, але він давався спочатку як викуп, а пізніше записувався самій молодій. В " змовному листі " записували посаг, віно та привінок. В лист записували також коли мало відбутись вінчання та весілля. Записували в листі також грошову заруку, на той випадок коли одна із сторін не дотримиє умов. Змовні листи записували в урядові актові книги. Після одруження дружина самостійно володіла своїм віном, так само вона розпоряжалася власними або набутими маєтками, тобто мала право продавати, дарувати чи віддавати в заставу.

Після змовин були заручини і після заручин весілля . Після цього пара вважалася одруженою.

Сватання

Спершу хлопець засилав старостів. Хлопець разом зі старостами, досвідченими людьми з хлібом та гостинцями йшов в дім молодої. Якщо батьки дівчини згодні, вони давали благословлення та дівчина приносила рушники парубку та сватам. Старост дівчина пов'язувала рушниками, а хлопцеві затикала за пояс — вишиту хустину. Якщо дівчина не згідна була вийти заміж, то замість рушників виносила тоді гарбуза.

Заручини

На другий день відбувались «заручини». На заручини приходили до хати дівчини. Наречений приходив з дружбою, рідними та родичами з музикою і сідали за стіл. Під час гостини жених дарував подарунки та гостинці, після того батьки благословляли хлібом та житом. Після того молода пара сідала на «Покутті», а гості співали пісні.

Оглядини

Через день батьки дівчини, часом з родиною йшли до хлопця на «оглядини».

Підготовка до весілля

Гільце

В суботу ввечері вили «вільце» (гільце, деревце, ріщка), невелике деревце або гілку прикрашали квітами, це супроводжувалось також піснями, танцями та вечерею. В той самий день жінки пекли коровай, який прикрашали птахами з тіста та квітами. Гільце (священе дерево) втикають в хліб та прикрашають, свічками, калиною, позолоченими горіхами, яблуками, рутою, кольоровими свічками. Гільце ставлять в кутку навпроти образів. Гільце прикрашалось зверху до низу.

Вінки

В цей самий час роблять і барвінкові вінки. Готові вінки позолочували. Інші дівчата мали вінки з рути та м'яти. Звичай плести вінки є дуже давнім. У бойків наприклад, збирання барвінку на вінок було цілим ритуалом. Звичай плести вінки це давній атрибут сонячного культу і особливо шлюбу. За свідченням Боплана в 17 ст. вінки на руку одівали всі дівчата, які йшли просити на весілля.

Запросини на весілля

Коли гільце та вінки були готові молода з дівчатами йшла запрошувати на весілля. Виходити з дому потрібно було в напрямку сонця. В цей самий час молодий зі своїми дружбами ходив також запрошувати. Молода кланялася кожному присутньому в хаті і навіть дітям, після цього подавала хлібець, спечений у вигляді шишки. Перед відходом їй дарували подарунки, які збирали дружки та дрібні гроші на «підківки до чобіток». Якщо в хаті була дівчина, вона приставала після запрошення до кортежу.

Після запросин, молода повертається до хати, де сідає на посад. Пізніше прибуває зі своїми дружбами та подарунками молодий, який сідає також на посад біля молодої. Після вечері цілу ніч тривали танці, а молодий залишався на ніч.

Коровай (також Бгання короваю)

Коровай пекли одружені жінки. Кожна жінка, яка була залучена до цього мала принести з собою трохи муки, яєць, масла і т. і. Молодиці заквітчувалися барвінком та мили руки. Під час приготування короваю, коровайниці співали ритуальних пісень. Коровай прикрашали виробленими з тіста сонцем, місяцем, голубами. Зверху коровай прикрашали обручем з тіста. Зверху встромляли шишку помальовану на червоно. Крім коровая пекли ще шишки, дивень, лежень. Після того як коровай садили в піч, починалися танці з лопатою та діжою, в якій місили тісто.

Вінчання

Вінчання відбувалось в неділлю до обіду, після вінчання кожний на обід йшов в свій дім. Після цього молодий йшов до молодої. На вході відбувався «викуп молодої».

Весілля

Власне саме весілля починається з організації поїзду молодого до молодої. Розпочинають з обіду в молодого. На звуки музики до хати молодого збираються гості. Молодий виходить з хати разом з старшим боярином і вітає тричі товариство, після цього він вказує на парубків, які підуть з ним . Боярин знімає з парубків шапки і до кожної з них пришивалася червона стрічка або пучки барвінку. Це парубоцьке товариство називали боярами, а самого молодого — князем. Такі самі відзнаки роздавали і світилкам, тобто дівчатам, які були присутні в поїзді молодого. Молодий сидів на покутті, по-праву сторону сиділи дружби, а по ліву світилки. Після обіду боярин збирав гроші і після цього проводилися певні обряди.

Після обрядів під спів виряжалися в дорогу. Коли молодий від'їзджає перед ним несли весільні корогви. В більшості місцевостей молодий з товариством їхали вверхи. По дорозі до молодої відбувалися перейми , коли молодий мав платити гроші та вгощати, тих хто його зупинив.

Поїзд молодого зупинявся перед зачиненими воротами. Зі сторони молодого ідуть у двір два старости і за столом посередині двору зустрічають двох старост зі сторони молодої. Після «переговорів» за столом (викупу молодої) молодого впускають у двір.

Зустрічати поїзд молодого виходила мати молодої в вивернутому кожусі та з мискою води з вівсом в руках. Після того як молодий сідав коло молодої починався розподіл подарунків між ріднею дівчини. Зі сторони молодої всіх обдаровували вишитими рушниками.

Після цього починали розплітання коси та одягання серпанку. Молодій одягали очіпок, а мати повязувала намітку. Ця церемонія супроводжувалася співом. Після покриття голови молодої, приносликоровай та розподіляли його за порядком споріднення та за віком.

За короваєм ішов обряд перевезення молодої до хати молодого, який розпочинався вечерею.

В понеділок відбувався другий день весілля і у вівторок третій.

Весілля на Слобідській Україні

Цікаві звістки про весілля у слобожан і гетьманців дає Калиновський. Починалося діло з того, що посилалися свахи до батьків молодої; вони брали з собою, яко посланці, хліб та посохи. При згоді молодої, вона давала старостам рушники, котрі у багатих були вишиті шовком або золотом. Старости поверталися до родини молодого, перев'язавши себе рушниками. З того дня молодий міг навіщати засватану дівчину. У суботу перед вінчанням (воно звичайно бувало у неділю вранці) наречена робила бенкет і вечерю подружкам з піснями й танками. Після вінця молоді йшли до батьків жениха на трапезу. Батько й мати жениха сиділи на кожусі, вивернутому уверх шерстю, і держали у руках хліб, котрим благославляли молодого, одпускаючи його на коні до молодої. Там батько й мати молодої виходили їм назустріч у вивороченому кожусі на кочерзі або на вилах з горщиком з водою або вівсом. На коня сідав родич молодої і немов утікав од бояр, котрі його доганяли теж на конях і приводили на двір, де він брав немов викуп за молоду. Викуп брав теж малолітній брат молодої за свою сестру.

Весільне вбрання

Сідали за стіл, молода у сірому або білому кунтуші, взута в червоні черевики з підковками, в плахті,запасці, в вишитій сорочці з стрічками у волоссі, в намисті; молодий — у жупані та черкесці, у суконних штанях, у високій червоній шапці.

Роздавалися подарунки, потім виходили на двір танцювати до обіда під музику. Грала звичайно троїста музика — скрипка, бас і флейта. На столі стояв коровай, перед образами — шабля з запаленими свічками. Подавали багато усякої страви: локшину з свининою і куркою, борщ, жарене, капусту. Дружкороздавав коровай. Після обіда знов танцювали, а потім вечеряли. Потім їхали у двір молодого, де запалювали куль соломи, і через цей костер усі переїздили. Молода роззувала молодого, а він злегенька бив її холявою по спині.

 

Эта запись была опубликована 28.09.2014в 21:57. В рубриках: Сімейні звичаї та обряди. Вы можете следить за ответами к этой записи через RSS 2.0. Комментарии пока закрыты, но Вы можете оставить трекбек со своего сайта.

Комментарии закрыты.