Мандатна Комісія в своїх засіданнях 5, 6, 7 та 8 серпня 1917 року, розібравши всі мандати членів Української Центральної Ради і підрахувавши їх по групам, визнала числовий склад Центральної Ради таким чином: Читати повністю...
Автор: Admin | 27.03.2014 в 2:14 | Рубрики: Українська мова

Староруська мо́ва[1] (також рутенська, старобілоруська, руська, рос.Западнорусский письменный язык, литовско-русский язык, біл.Стараўкраінская мова, Старабеларуская мова, англ. Ruthenian language,нім. Ruthenische Sprache, фр. Ruthène) — поширена в XIV–XVIII ст. на територіях, що відповідають сучасним Україні, Білорусі, а частково і в прилеглих землях (Польщі, Молдові) мова юридичних документів, згодом — конфесійної, полемічної, художньої, проповідницької, історіографічної, частково наукової літератури. Традиційна назва Руська мо́ва, але для відокремлення від великоруської (російської) мови, тобто говірки східноруських князівств, в історіографії і філології 19 століття для неї вживалась назва західноруська писемна мова, яка тепер вважається застарілою.[2]. Після появи УНР, стали вживати назву "Староукраї́нська".

Читати повністю...

Часто плутають Запоріжжя та володіння Війська Запорозького, — але це різні території.

Запоріжжя (або офіційно – “Вольності Війська Запорозького Низового”​​) у XVI-XVIII ст. – землі, розташовані нижче дніпровських порогів в Дикому Полі, – на кордоні османських володінь з Великим князівством Литовським, Річчю Посполитою та Росією, які належали запорізьким (низовим) козакам. Там знаходилися Січі, на чолі з кошовими отаманами.

У результаті повстання Богдана Хмельницького 1648-1657 рр. влада козаків поширюється далеко за межі Запоріжжя. На відвойованій у Речі Посполитої території Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств (Середня Наддніпрянщина) козаки засновують нову державу. Її офіційною назвою була “Військо Запорозьке”, але щоб не плутати із Запоріжжям, сучасні автори використовують назву “Гетьманщина”.

Читати повністю...

Протягом майже всього періоду своєї історії український народ не мав єдиної усталеної назви.  Поряд із загальнонародними назвами часто ідентифікація обмежувалася релігійною або регіональною належністю. У цьому немає нічого специфічно українського, адже така сама ситуація з назвами багатьох народів, зокрема, народів Європи.

В джерелах трапляються різні варіанти називання вихідців з України. Переважно, це  етноніми, похідні від слова Русь: руси, русини, рускі і т.п. В австрійській Галичині найдовше затрималася назва русини та її латинізована форма “рутени” (Rutheni). В Середньовіччі русинів-українців часом називали “роксоланами”. Вже у XVIII столітті в Російській імперії набувають поширення назви “малоросіяни” та “малороси”. Поряд з цим вживалися назви “славено-роси“, “южнороси” та ін.

Читати повністю...

Початки Київської Русі

Початки Київської Русі губляться в стародавній історії. Найчастіше виникнення цієї держави відносять до 882 року, коли новгородський князь Олег захопив Київ і проголосив його “матір’ю міст руських”, об’єднавши новгородську землю з київською. Однак немає сумніву, що Київське князівство існувало задовго до цієї дати, а вбиті Олегом київські князі – Аскольд і Дір – представляли, за деякими припущеннями, правлячу династію, котру започаткував іще князь Кий. Та й плем’я під назвою “русь” було відоме задовго до 882 року (вперше воно згадується в сирійському документі VІ століття нової ери).

Читати повністю...

Автор: Admin | в 1:13 | Рубрики: Українська мова

Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II від 18(30)травня 1876, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком[1], призвів до тимчасової дезорганізації українського руху в Наддніпрянщині.

Історія

Свою назву Емський указ отримав від німецького міста Бад Емс, де Олександр II вніс поправки і підписав підготовлений спеціальною комісією указ. До складу комісії увійшли міністр внутрішніх справ Олександр Тімашев, міністр народної освіти граф Дмитро Толстой, шеф жандармів Потапов і помічник попечителя Київського навчального округу Михайло Юзефович. Вважається, що виданню указу передував меморандум, надісланий імператору Юзефовичем, в якому той заявляв, що українці хочуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».

Читати повністю...

3. Також договорилися ми і постановили, що... всієї Малої Росії цієї сторони Дніпра містам Ніжину, Переяславу, Батурину, Полтаві, Пере-волочні і всім того Малоросійського краю містам і землям і місцям, якими не є прозвиськами чи урочищами названим, з усіма своїми повітами, селами і поселеннями, і з усяких чинів людьми, що в них живуть, і з приналежностями, як вони до цього часу за перемирним договором на стороні їх царської величності перебували, так і тепер залишатися мають на стороні їх царської величності на вічні часи; а його   Читати повністю...

3. А за які міста і землі за цієї минулої війни від Корони Польської і Великого князівства Литовського завойовані є і перебувають у володінні і в управлінні його царської величності, тобто Смоленськ з усією Сіверською землею, з містами і з повітами, які від того краю, від Вітебського, і від Полоцького, і від Ліфляндії, від Лютинського повітів, до Смоленська відійшли, тобто Дорогобуж, Біла Невель, Себеж, Красне, а також і Велиж, хоч він здавна до воєводства Вітебського належний, з своїми містами і з повітами, а з другого краю, де є сіверські міста, коло Чернігова,   Читати повністю...

Цього 1722 p., квітня 27 дня всепресвітліший, державніший Петро Великий, імператор і самодержавець всеросійський і інші і інше, жалуючи підданих своїх - малоросійський народ, видав указ: при гетьмані пану Скоропадському в Глухові для управління судами і для іншого, що в прохальних пунктах гетьмана Хмельницького і в ухвалах на нього написано, замість однієї воєводської персони для кращої вірності і управління бути колегії, в якій бути бригадирові панові Вельямінову з шістьма чоловіками штаб-офіцерами, та при цій же колегії бути прокурорам х гвардії капітанам або капітанам-поручикам з щорічною зміною...

Преамбула

   Подиву гідний і незбагненний Бог у своїх присудах, милосердний і безмежно терпеливий, справедливий у покараннях. Споконвіку, ще від створення цього видимого світу, Він одні держави і народи вивищує на праведних терезах Свого промислу, а інші впокорює за гріхи і беззаконня, одні уярмлює - інші визволяє, одні возвеличує - інші повергає. Отак і войовничий прадавній козацький народ раніше званий хозарським, Господь спершу возвеличив лицарською вдачею, просторими володіннями і вікопомною славою. Той народ своїми завзятими походами морем і сухопуттю не лише довколишні племена, а й саму Східну імперію [Візантію] потрясав таким страхом, що східний імператор, прагнучи жити з ним у мирі, заручився тривким подружнім зв'язком із його зверхником - нарік своєму синові дочку кагана, тобто князя козаків.  Читати повністю...