§ 1. Настоящая воєнная конвенция составляет интегральную часть политической конвенции с дня 21 апреля 1920 г., вступает одновременно с ней в жизнь и обязательна до заключения постоянной военной конвенции между Польским правительством и Украиной.

Читати повністю...

Только небольшая часть этих областей когда-то относилась к Дону. Этнически это преимущественно украинские земли, в XVIII в. принадлежащие Запорожью.

Современные Донецкая и Луганская области располагаются преимущественно на восточных окраинах бывших Екатеринославской и Харьковской губерний. Эти губернии относились к Украине, согласно ІІІ Универсалу Центральной Рады. Большевики также считали их частью советской Украины.

В 1920 г. в состав УССР передали некоторые земли бывшей Области Войска Донского, но в 1925 г. большинство из них вернули обратно России

В общем Донецкая и Луганская области состоят из 36 районов. Из них только 10 полностью или частично располагаются на донских землях, переданных в 1920 г. Пять районов из восемнадцати — в Донецкой области, и такое же соотношение в Луганской.

Какие именно территории Дона остались в составе Донецкой и Луганской областей? В основном это Таганрогский округ и, в меньшей степени, Донецкий и Черкасский округа Области Войска Донского.

Из чего составлены Донецкая и Луганская области

Согласно переписи населения 1897 г., 61,7% населения Таганрогского округа Дона были украинцами. Перепись населения 1926 г. и последующие демонстрируют стабильное преобладание украинского населения над русским на Донбассе.

Говорить об исконности нахождения в составе Дона территорий, переданных Украине в 1920 г., не приходится. До поры времени, Северное Приазовье являлось контактной зоной запорожских и донских казаков и четких границ тут не существовало. Запорожские казаки вели активную хозяйственную деятельность (соляные и рыбные промыслы) в устье Дона и считали эту территорию своей.

В 1730-х гг. запорожцы разделили свои владения на административные округи — паланки. На землях от Северного Донца до Дона раскинулась Кальмиусская паланка. Ее пределы выдвигались восточнее нынешней украинской границы на участке Донецкой области (и частично охватывали украинские приобретения в 1920 г).

image001

Принцип размежевания владений был предметом длительных споров между запорожскими и донскими казаками. В 1746 г. императрица Елизавета Петровна своим указом изменила пределы Войска Запорожского, отдав донцам его земли между Доном и Кальмиусом. Четкие границы Земли Войска Донского были установлены Екатериной ІІ в 1792 г. К тому времени, Запорожская Сечь была уже разрушена, а ее владения переданы Новороссийской губернии.

В начале 18 века земли донских казаков еще не примыкали к Азовскому морю

Кстати, за Екатеринославской губернией числились Ростовский уезд и Таганрогское градоначальство. Лишь в 1887 г. их передали в состав Области Войска Донского. Сейчас это территории Ростовской области РФ.

XVII століття

  • 1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького.
  • 1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
  • 1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

Читати повністю...

Автор: Admin | в 11:11 | Рубрики: Міфи та історична реальність

Укря́ни, укра́ни або у́кри (нім. Ukranen, Ukrer, Vukraner, пол. Wkrzanie, Wkrzanowie)  — західнослов'янське плем'я (чи племінний союз), що заселяло у 6—12 ст. землі навколо річки Укер (нім. Ucker), в регіоні, й до сьогодні зветься Укермарк (нім. Uckermark) в Німеччині. Також на польсько-німецькому кордоні знаходиться місто Уккермунде.

Це плем'я згадується 934 року німецьким істориком Відукіндом Корвейським. Інші джерела називають це плем'я Украни (Vucrani або Ucrani). Також письмово згадується єпископом Бранденбурга в947 р.[1]

У 954 р. маркграф Східної Саксонської марки Геро I у союзі з зятемімператора Священної Римської імперії Оттона I Великого Конрадом Iрозпочав успішну кампанію з захоплення земель укранів, які після Битви при Ленцені (929 р.) увійшли до складу Північної Саксонської маркиСвященної Римської імперії.

У 983 р., після повстань бодричів та лютичів, території укранів знов стали відносно незалежними, хоча вони перебували під постійним жорстким військовим тиском, особливо з боку Польщі та Священної Римської імперії.

Читати повністю...

Автор: Admin | в 11:11 | Рубрики: Українська мова

Історичний розподіл слов'янських мов.

   Заштрихований у рожевий колір є Празько-Пеньківсько-Колочинський комплекс культур 6-го — 7 ст. н.е, що відповідає поширенню слов'янсько-мовних племен в цей час.
   Менша (червона) — територія, на якій знаходяться найдавніші слов'янські гідроніми, або назви річок і озер (заMallory & Adams (1997:524ff).

Праслов'я́нська мо́ва — це прамова, з якої пізніше утворилися старослов'янська та інші слов'янські мови. Цією мовою говорили до VII століття. За офіційними даними, ніяких письмових пам'яток праслов'янської мови не збереглося, тому мова була реконструйована на підставі порівняння достовірно засвідчених слов'янських та інших європейських мов. При сучасних реконструкціях мовипраслов'ян враховується і концепція протослов'янских діалектів

Читати повністю...

Автор: Admin | в 11:11 | Рубрики: Українська мова

Слов'яноруська (славенороська) мова, назва, що виникла наприкінці 16 ст. і була спопуляризована Павлом Житецьким (1889) для тогочасної українсько-білоруської книжної форми літературної мови, уживаної в науково-публіцистичних жанрах та вищому стилі художніх творів 15 — 18 ст.

Слов'яноруська мова розвинулася з староукр. ред_ старо-ц.-слов. мови 11 — 14 ст., що в 14 — 15 ст. зазнала архаїзації й сер.-болг. і серб/ впливу в дусі граматично-стилістичної реформи патріарха Євтимія (т. зв. другий південно-слов'янський вплив) і стабілізувалася у висліді нормативних граматично-лексикографічних зусиль 16 — 17 вв. Від середини 17 ст. впливала на норми літературної мови в Росії; від середини 18 ст. наблизилася на Лівобережній Україні настільки до російських норм, що могла злитися з російською її формою. Слов'яноруська мова, занесена у 1720 — 30-их pp. вчителями росіянами й українцями у Срім і Бачку, стала там основою архаїзовано-книжної слов'яносербської мови протягом понад 100 pp. У Галичині, на Буковині й Закарпатті слов'яноруська мова перетривала у формі зросійщеного (в лексиці) язичія до першої половини 20 ст. Читати повністю...