Автор: Admin | 19.09.2014 в 7:07 | Рубрики: Свята та обряди

Маланія — зимовий карнавал, масове гуляння з вуличним походом, переодяганнями і театралізованими іграми в ніч проти 14 січня в с. ГорошоваБорщівського району Тернопільської області.

Відбувається щороку від 1920-х рр. як осучаснена форма свята Маланки. Спочат­ку учасники «Маланії» переодягалися в традиційних пер­сонажів звичайноговертепу, козаків, циган тощо, згодом — як відгук на сучасні політичні та культурні події, соціальні явища  — за­початкували нові образи: президенти, політичні вожді, популярні співаки, артисти тощо.

Читати повністю...

Автор: Admin | 18.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Свята та обряди

Штурхобочний бій — традиційний рукопашний (кулачний) бій в Україні; герць, двобій, єдиноборство.

Історія

Герць. Листівка

Бої навкулачки відомі з часів Давньої Русі. Участь у них брали дві лави на чолі зі своїм отаманом(головою). Герці відбувалися на майданах, як правило, узимку від Різдва до Масляної, а згодом у будь-які вихідні або святкові дні.

Читати повністю...

Автор: Admin | 17.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Свята та обряди

Маланка (МеланкаМеланки)  — українське народне і церковне свято, вечір напередодні "старо­го" Нового року або святого Василія Великого (14 січня); новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів; учасник цього обряду; «переддень Нового Року».

.. Так звечора на Меланки казала Катря Зайчиха своєму семилітньому синові.

Мирний, IV, 1955. 286.

Опис

Свято Маланки відмічають напередодні Нового року (31 грудня за старим стилем, 13 січня за новим — день преподобної Меланії, звідки й походить назва свята).

В деяких селах Вінниччини у цей день готують традиційну святкову страву кров'янку, яку ще називають «маланкою». Також випікають спеціальні хліби «Маланку» та «Василя»[4].

На свято Маланки молодь (у масках або без них) усю ніч щедрує, ходить із «козою», водить переодягненого на Маланку парубка. Традиційні персонажі — «ба­ба» Маланка та «дід» Василь.

У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився на веселу розвагу, маскарад.

Читати повністю...

Автор: Admin | в 9:21 | Рубрики: Сімейні звичаї та обряди

Проводи (також Ра́довниця, Радуниця, Гробки́, Діди́) — понеділок або вівторок через тиждень післяВеликодня, який в українській традиції є поминальним за померлими родичами.

Походження традиції

Традиція Радовниці походить з язичницької доби і тісно пов'язана з давнім культом предків. У страродавніхслов'ян Радуницею (або «весняною радістю») називався, ймовірно, цілий цикл весняних свят — час поминання мертвих, за давнім народним віруванням, мерці радіють, коли їх поминають добрим словом живі свояки та ще й приходять до них на їхні могили[1].

Після введення у Київській Русі християнства з Х століття церковники засуджували й переслідували тих, що трималися старої традиції відмічати радуницю, але оскільки завадити цьому були невзмозі, встановили християнську традицію справляння Радуниці, однак лише одного дня — на другу неділю після Великодня. Водночас відмічання Радуниці було унормовано, фактично зведено до поминання померлих родичів, а будь які радощі і веселощі жорстко засуджувалися. От як про це у московському церковно-правовому документі XVI століття Стоглаві:

«ВелицѢ дни окличи и на Радуницы въюнецъ и всякое в нихъ бѢсованіе...»

 

Читати повністю...

Автор: Admin | в 9:21 | Рубрики: Свята та обряди

Обжинки (Дожинки, Перша Пречиста, Велика Богородиця) — стародавній український народний звичай.

Обжинки розпочиналися оспівуванням останнього зжатого снопа та «Волосової бороди» (подекуди її називають «Спасовою») — трішки недожатого збіжжя, оберненого колоссям до землі. Парубки проповзали попід ним, «щоби їх цілий рік спина не боліла». Сплетений із останніх колосків вінок накладали на голову найкращій жниці й з останнім снопом ішли на подвір'я господаря, співаючи об­рядові пісні. Господар зустрічав на воротях і зап­рошував на обжинкову толоку (т. зв. «могорич»), що завершувалася грою троїстих музик і заба­вою.

Велика збірка обжинкових пісень вміщена у збірнику Я.Головацького "Народні пісні Галицької та Угорської Русі" (1878).

Читати повністю...

Автор: Admin | 14.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Українська кухня та обрядова їжа

Квас — традиційний слов'янський напій отриманий способом «живого» бродіння. Його виговляли переважно з житнього борошна або житнього хліба і солоду. Об'ємна частка етилового спирту у квасі становить не більше 1,2%.

Не слід плутати із напоєм так названої лимонадної технології на барвниках, ароматизаторах та підсолоджувачах, продукція якої виробниками маркується як «квас» — це креатив рекламних технологій на основі національногофольклору.

Квас — найдавніший і найпоширеніший літній напій, відомий ще з часів Русі. Вже тоді розрізняли кваси черстві (свіжі) та викислі. Від 1056 р. зафіксовано першу згадку про алкогольний напій під назвою «квас», — він вважався найміцнішими трунком, який вміщував найбільшу кількість сивушних масел.  Проте, слід зазначити, що оскільки у Х-ХІ ст. поняття«пиво» вживалося для означення будь-якого напою, так і поняття квас слугувало для означення широкого спектру напоїв, отриманих шляхом бродіння. Семантичний зсув, очевидно, відбувся внаслідок глибшої конкретизації та появи у мові нових слів.

Це дуже корисний напій. У ньому містяться вуглеводи, білки, вітаміни групи В, сполуки кальцію, марганцю, фосфору та магнію, які легко засвоюються організмом людини. Хімічний склад квасу визначає його дієтичні і навіть лікувальні властивості. Цей напій тамує спрагу і стимулює секрецію травних залоз, тим самим сприяючи підвищенню апетиту і кращому засвоєнню їжі.

Існує (готують) квас із садових суниць, малиновий квас, смородиновий квас, журавлиновий квас, грушевий квас, буряковий квас, морквяний квас, ревеневий квас та ін.

Подають квас охолодженим у графинах, п'ють із склянок або кухлів.

Читати повністю...

Автор: Admin | в 7:19 | Рубрики: Релігія

Навський Великдень (Мертвецький ВеликденьЧистий Четвер) — традиційне свято, яке відзначають в Україні. Має прадавні дохристиянські корені. Передує Великодню.

Назва цього дня походить від старослов'янського кореня "нав", що означав "потойбічний світ", "мрець", "гріб", "ворожий дух". Подекуди Навський Великдень називали ще й Мертвецьким Великоднем.

За давніми уявленнями, душі предків слід пошановувати. Померлі кілька разів на рік провідували своїх живих родичів (на Різдво, напередодні Великодня та Зелених свят, на Дмитра). Предки опікувались урожаєм, стихіями, погодою, господарством — загалом благополуччям живих. Непошанована померла рідня сердилась на своїх нащадків, могла мститися.

Читати повністю...

Автор: Admin | 12.09.2014 в 7:19 | Рубрики: Житло та побут

"Отклінщина" - Кобзарський ритуал благословення на самостійну працю.

Відомо, що кожен кобзар чи лірник перш, ніж займатися самостійною практикою, мусив пройти науку у майстра, яка в середньому тривала три роки. На науку звичайно поступали незрячі хлопці віком 14-16 років. За час навчання, згідно із статутом братства, вони мали збирати для вчителя - пан-отця - милостиню, переймати від нього думи, псальми, пісні, навчатися гри на інструменті, опанувати лебійську мову, правила поведінки з братчиками й народом. Тільки після цього на зборах братії, гурту чи цеху майстрів учень складав іспит і отримував "визвілку" - благословення на самостійну працю, яка також називалася "отклінщини" від слова "відкланятися". Ритуал виглядав так: учитель разом з учнем приходять на збори старших і, чи то в хаті, чи надворі, відбувається такий діалог:

Учень починає: "Молитвами святих отець наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш…" Учитель відповідає: "Амінь".

Учень: "Дякую покірно за святий амінь, за євангельське слово, за майстрову науку. Кланяюся вам, пан-отче, і з хлібом з сіллю низьким поклоном і добрим здоров'ям. Дай, Боже, здраствувати. Маємо честь, поздоровляємо вас з святим вечором (чи: "із ранком", "днем" - залежно від пори дня, чи "святом", якщо подія відбувається у святковий день)".

Читати повністю...

Автор: Admin | 11.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Релігія

День апостолів Петра і Павла (нар. Петрів день) — християнське свято на честь апостолів Петра та Павла. У народі знаменує закінчення купальських святкувань «маківки літа» і літніх весіль, прощання з весною та підготовку до сінокосу. Перший зажин озимого жита.

Православні християни святкують цей день 12 липня, католики — 29 червня.

Народні назви

У народі свято відоме під назвами: Петрів деньПе́траПетрПетро-ПавлоПетропавлов день,Свято Петра й ПавлаДень Петра і Павла.

Читати повністю...

Автор: Admin | 09.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Житло та побут

Міщанське українське житло було більш пишним ніж сільське. Арабський церковний діяч, мандрівник і письменник Павло Алепський (1627-1669), який відвідав Україну в 1654, 1656 рр., так описував Київ: “Будинки величаві, високі, побудовані з балок, виструганих і всередині і зверху”, Умань: “Будинки високі і гарні, з численними вікнами з різнокольорового скла”.

Читати повністю...