Як у виборі військової старшини й розподілі земель, так і в судах, покараннях і стратах запорізькі козаки керувалися не писаними законами, а “стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом”. Писаних законів від них годі було сподіватися передусім тому, що громада козаків мала позаду надто коротке минуле, щоб виробити ті чи інші закони, систематизувати їх і викласти на папері; а також тому, що все історичне життя запорізьких козаків було сповнене майже безнастанними війнами, які не дозволяли їм надто зупинятися на влаштуванні внутрішнього ладу свого життя; нарешті, запорізькі козаки взагалі уникали писаних законів, побоюючись, щоб вони не змінили їхніх свобод. Тому самі покарання і страти у запорізьких козаків стосувалися найбільше кримінальних і майнових злочинів; це загальне правило у всіх народів, що стояли й стоять на перших щаблях громадського розвитку: людині потрібно передовсім захистити свою особу й майно, а вже потім думати про інші, складніші ланки громадського життя. Читати повністю...

Ірина Склокіна. РАДЯНСЬКА ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ ПРО КОЛАБОРАЦІЮ ПЕРІОДУ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ. Частина 2

Слід зазначити, що роздмухування теми колаборації із нацистами, хоча і помірковане, було не тільки ідеологічною установкою «згори», але також і черпало свої ресурси у живій пам’яті самих учасників подій. Реакцією на судові процеси були численні листи, автори яких наводили факти подібних злочинів часів війни та називали конкретні імена злочинців. Про актуальність цієї пам’яті можуть свідчити також і деякі ексцеси, що подеколи траплялися якраз навколо комеморацій війни та окупації, де пересічні громадяни самі вказували владі, що вона недостатньо активно проводить політику таврування колишніх колаборантів.

Читати повністю...

Читати повністю...

Перебуваючи під верховною протекцією спочатку польського, згодом російського уряду, тимчасово під заступництвом турецького хана, запорізькі козаки протягом усього свого історичного існування мали власне начальство, яке звичайно щороку змінювалося й неодмінно було нежонатим. Повний штат керівного складу запорізьких козаків різними джерелами визначається по-різному: 49,118,149 чоловік. Послідовні ступені цього керівництва уявляються приблизно так: військові начальники - кошовий отаман, суддя, осавул, писар, курінні отамани; військові чиновники - підписарій, булавничий, хорунжий, бунчужний, пірначний, підосавулій, довбиш, піддовбиш, пушкар, підпушкар, гармаш, товмач, шафар, підшафарій, кантаржій, канцеляристи; похідні й паланкові начальники - полковник, писар, осавул, підписарій, підосавулій. Коли вперше визначився склад запорізьких властей, не можна сказати через відсутність точних даних, припускають лише, що чин кошового існував уже в XVI ст., тоді як чину військового писаря на той час іще не було. Читати повністю...

...Назва козацької столиці “Січ” мала подвійний зміст: це було розчищене серед лісу або укріплене висіченим лісом місце. Отже, думка про те, що назва Січі виникла від слова “сікти” в розумінні “рубати”, бо запорожці вважали своїм головним завданням сікти голови ворогів, здається цілком неправдоподібною. У переносному розумінні слово “Січ” означало столицю усього запорізького козацтва, центр діяльності й управління всіма військовими справами, резиденцію всіх головних старшин, котрі очолювали низове козацтво. Читати повністю...

[Michalonis Litvani. De moribus tartarorum, litvanorum et moschorum.] Переклад з московського видання. Трактат написаний секретарем польського короля Сиґізмунда II Авґуста, дипломатом і литовським гуманістом Венцеславом Миколайовичем. Автор пропонує численні реформи в галузі судочинства, культури й побуту на взірець ідеалізованих ним порядків в Московській державі та Кримському ханстві. Легенда про римське походження сильно вплинула на формування менталітету литовської нації.

Примітка до українського перекладу. Історичні назви, похідні від «Русь», які в московському виданні передаються кальками з латинської мови — «рутены» та «рутенский язык», — послідовно відтворюються традиційними українськими відповідниками «русини», «руська мова». Оскільки в тексті Михалон Литвин чітко розрізняв Русь та Московію, цей принцип вживання історичної назви було перенесено і на вступ та коментарі.

Читати повністю...

 Ігор Голод  Журналіст (Львів)
 Позаяк в Основному Законі України записано, що її незалежність є результатом багатовікового прагнення нашого народу до власної держави, то виходить, що президентський указ про свято, приурочене до дня армії, яка ліквідувала ту державу в 1921-му, є антиконституційним.

Подяка окупантам

Коли мене, офіцера запасу, вітають 23 лютого зі святом, то сприймаю це як глузування. Бо перш ніж 1999 року тодішній глава України Леонід Кучма ввів його у нас, аби переманити на президентських виборах хоч трохи прихильників лідера комуністів Петра Симоненка, воно було запроваджене у 1993-му Президією Верховного Совєта Росії.

А після того, як його змавпували ще й білоруси та таджики, цим святом чи то навмисно, чи то несвідомо нам намагаються "засвідчити", що у нас досі спільна з іншими колишніми радянськими республіками Вітчизна - або СРСР, або Росія.

На користь останньої із них вказує уривок вірша, котрий радить декламувати у День захисників Вітчизни рекомендований Міністерством освіти України збірник "Сценарії шкільних свят" харківської видавничої групи "Основа": "В сорок пятом в мае / вопреки уставу караульной службы / мы салютом личным подтвердили / славу РУССКОГО оружия"...

Тому коли 23 лютого вітаємо один одного з Днем захисника нашої спільної з росіянами, білорусами й таджиками Вітчизни, а 24 серпня - з Незалежністю від неї, то виглядаємо або невігласами, або циніками.

Та це ще півбіди.

Читати повністю...

Исходя из интересов единства и братского союза рабочих и трудящихся, эксплуатируемых масс в борьбе за социализм, исходя из признания этих принципов многочисленными решениями органов революционной демократии, Советов, и особенно II Всероссийского съезда Советов, социалистическое правительство России, Совет Народных Комиссаров, еще раз подтверждает право на самоопределение за всеми нациями, которые угнетались царизмом и великорусской буржуазией, вплоть до права этих наций отделиться от России. Читати повністю...

До українського народу!

   Ми - представники трудового народу України, її робітництво і селянство, зібравшись у столичнім городі - Київі і обговоривши най-важніші потреби українського трудящого люду, постановили в цей тяжкий час, коли на Україну з усіх боків нападають вороги нашої волі, доручити й надалі до слідуючої сесії Конгресу Трудового Народу України вести державну роботу Директорії, яка підняла повстання проти гетьмансько-панської самовласти і заслужила своєю щирою революційною діяльністю повне довірря селянства і робітніцтва.

Читати повністю...

У статті аналізуються причини та передумови проведення упродовж 1930-1934 ppреформи каральних органів УСРР, розкривається її юридичний зміст. Наголошується на тому, що ця реформа проводилася поетапно і завершилася створенням НКВС УСРР, в структурі якого було централізовано керівництво всіма державними органами наділеними правом застосування державного примусу. Внаслідок реформи центральне місце в новоствореній каральній системі зайняли органи державної безпеки, що сприяло подальшому утвердженню та зміцненню тоталітарного режиму в УСРР.

Читати повністю...