Дата 23 августа в сознании харьковчан связана, прежде всего, с празднованием Дня города Харькова и его освобождением от немецко-фашистских захватчиков. Мы привыкли к праздничным и торжественным мероприятиям, возложению венков к Мемориалу в Лесопарке, шествиям ветеранов, парадам частей харьковского гарнизона, концертам и фейерверкам. Школьники, а также немногие из туристов и гостей города посещают Мемориальный комплекс «Высота маршала Конева». Более просвещенные жители Харькова читают современные военные бестселлеры, в которых рассказывают о Харькове, как о череде трагических военных катастроф командования Красной армии. Освобождение Харькова в августе 1943 г. военные историки описывают весьма скромно, основываясь на большинстве общеизвестных фактов и документов. Военные мемуары и воспоминания генералов, командовавших боевыми соединениями Красной армии в этот период полны единодушия – 23 августа, освобождением Харькова закончилась Белгородско-Харьковская операция и в целом Курская битва, Москва салютовала…

Андрей Парамонов. ПОСЛЕДНЯЯ БИТВА ЗА ХАРЬКОВ. «Таланты советских полководцев или какой ценой был освобожден Харьков»

Читати повністю...

Довелося сісти в трамвай. Вагон був переповнений. Це був один з тих заражених сварками вагонів, які часто циркулюють по столиці. Починає яка-небудь мстива бабуся в ранкові години передслужбової давки. Поступово в сварку втягуються всі пасажири вагона, навіть ті, що потрапили туди вже через півгодини після початку інциденту.

І. Ільф та Є. Петров, «Золоте теля»

 

2015 03 16 lyubavskiПодії  відбуваються у світі повсякденності людини перманентно, втім дослідники зазвичай вивчають їх у достатньо обмеженому просторі (вдома, в їдальні, у цеху тощо). За висновками Є. Фєнь, пересування між смисловими точками соціального простору (наприклад, дім – робота) є звичним, проте наповненим переживаннями та емоціями актом1. Сьогодні соціологи розглядають місто як сукупність форм пересування: від потоків людей до потоків товарів та інформації. Як відзначає О. Дженсен, один із провідних теоретиків соціології мобільності, будь-яке фізичне пересування (людей, машин, громадського транспорту) зумовлено соціальними нормами, владними відносинами, смислами. На його думку, моделі поведінки людей можна охарактеризувати як «культури мобільності», що можуть бути як універсальними, так і сформованими в локальному вимірі нормами та звичками2. За спостереженнями науковців, шлях від дому до роботи є важливою складовою повсякденного життя людини, та водночас він перебуває проміж смислових точок простору. В. Вахштайн вважає пересування частиною незмінних мобільностей3. Проаналізуємо практики робітників Харкова «у дорозі» як складову частину їх повсякденного життя. Розглянемо специфіку пересування заводчан від дому до роботи в міському просторі «старого» та «нового» Харкова.

Читати повністю...

2014-02-21-paramonov1

Продолжая тему военнопленных на территории Харьковской области, хотелось бы остановиться на военнослужащих бывшей венгерской армии, многие из которых участвовали в боевых действиях на Восточном фронте, в том числе и на территории Харьковской области. По вполне понятным причинам в советские времена участие венгерских войск на стороне Германии не афишировалось. Ни в самой Венгрии, ни в СССР военные историки – не изучали. Ситуация изменилась после выхода Венгрии из состава Варшавского договора. Но исследования венгерских ученых в этой области в Украине мало доступны, а по незнанию языка эти исследования не используются. В России ситуация несколько лучше, поскольку именно там (под Воронежем) погибло наибольшее число венгерских военнослужащих, группы исследователей изучают и характер боевых действий, а также занимаются поиском погибших воинов и их перезахоронением.

Читати повністю...

Работая с документами о военнопленных японцах в Харьковской области, я не мог удержаться, чтобы не взглянуть на документы содержащие сведения о военнопленных западных армий.

Немецкие военнопленные на территории Харьковской области располагались в нескольких лагерях и рабочих батальонах. Размещенные в Харькове должны были восстанавливать объекты народного хозяйства. Находящиеся лагерные отделения за пределами города занимались строительством дорог, или на подсобных хозяйствах, где выращивали овощи, скот, заготавливали дрова на зимний период.

Читати повністю...

Людмила Рибченко. Персональний облік людських військових втрат Червоної армії у війні з нацистською Німеччиною

Персональний облік людських військових втрат Червоної армії у війні з нацистською Німеччиною1

 

Вивчаючи проблему людських військових втрат СРСР, неможливо не торкнутися питання порядку зарахування загиблими, померлими або зниклими безвісти воїнів Робітничо-Селянської Червоної армії. З’ясування методики й практики цього процесу, його логіки, постановки у військах дають можливість наблизитися до розуміння того, чому впродовж майже 70 років після закінчення війни неможливо встановити не лише персональний, а й кількісний склад людських військових втрат, яких зазнав Радянський Союз.

Читати повністю...

Ми починаємо українське відродження з 1798 р., часу появи „Енеїди” І.Котляревського, але лише через 100 років з’явилася перша наукова історія українського народу написана українською – „Історія України-Руси”, яку і слід вважати початком усвідомленого етапу українського руху, часом опанування суспільством постулату про культурну окремішність українського народу. Знадобилося 100 років, щоб від неусвідомленого українського, як культурної частини якоїсь більшої цивілізаційної спільності, українські інтелектуали ствердили конечність української відрубності, як шлях для українства на майбутні часи. Ця відрубність-окремішність мала бути замаркована українською мовою, як мовою української цивілізації відокремлюючися, нарешті духовно від російського і польського культурних масивів.

Знадобилося 100 років, щоб заповнити величезну культурну прогалину для ствердження культурної спроможності української мови на цивілізаційне обслуговування українського народу, як рівнорядного іншим цивілізованним народам, що мають свою мову і творять на ній світові духовні вартості.

Діячі національного відродження першого романтичного етапу відчували культурну неспроможність української мови виконувати таку функцію. М.Максимович своєму західноукраїнському кореспонденту Д.Зубрицькому писав, що в Наддніпрянській Україні „не може бути [повної] словесності південноросійською [українською] мовою – нею можуть бути і є лише окремі твори: Котляревського, Квітки, Гребінки та ін.”. М.Максимович вважав, що перед українською мовою й усною народною поезією стоїть завдання збагачувати спільну для росіян і українців російську літературну мову.1

Читати повністю...

До недавнего времени полноценное представление о жизни военнопленных я мог составить только на основе фильмов и книг, конечно, в большей мере о военнопленных Красной армии и стран Западной Европы. Советские фильмы о военнопленных немцах и даже помнится один о японцах, построены очень тонко, призванные воспитывать чувство справедливости у советского гражданина. Но вряд ли они вместе с этим сочетают в себе достоверность происходящего с немцами, японцами, а также представителями других наций, которые служили в вермахте, или в армиях своих государств на территории СССР. Так, на территории Харьковской области в лагерях военнопленных находились немцы, японцы, чехи, венгры, мадьяры, поляки, румыны, голландцы, украинцы и русские. Из этих национальностей, только японцы имеют своё, особенное отношение к пребыванию своих солдат и офицеров на территории СССР – это сотни книг с разным уровнем образования, политическими взглядами, но на основе собственного лагерного опыта. В 1998 г. в Японии вышло восьмитомное издание воспоминаний о советском плене подготовленное членами общества «Летописцы военного плена», основной для которой послужили периодические ежегодные сборники, издававшиеся с начала 1960-х годов. Кроме этого, исследования президента Всеяпонской ассоциации бывших военнопленных Сайто Рокуро «Воспоминания о Сибири» и «Песнь о Сибири на склоне лет», которые были награждены в Японии престижными премиями. А кроме этого, ежегодно публикуется сотни статей в периодической печати.

Читати повністю...

Особливість війни нацистської Німеччини та Радянського Союзу полягала в тому, що більшість її жертв загинуло не на полі бою і не зі зброєю в руках. Серед загиблих у збройному конфлікті переважали цивільні євреї та радянські військовополонені. За роки Другої світової війни, за різними обчисленнями, понад 5 млн.2 радянських військовополонених потрапило в полон, з-поміж них 57% померло від голоду, хвороб та виснаження3. Червоноармійці в німецькому полоні становили не лише найчисельнішу групу, вони виявилися ще й першими жертвами нацистської політики «війни на знищення». Наприклад, убивства в Бабиному Яру почалися з розстрілів там полонених євреїв та комісарів Червоної армії4.

Читати повністю...

Читати повністю...

Напевно, у історії є певна гірка іронія, оскільки, відзначення 70-річного ювілею вигнання нацистських окупантів із України проходить на тлі жорстокої боротьби з іншим окупантом, який теж святкує цю дату, бо його попередні покоління теж причетні до даної події.

Але сьогодні РФ веде проти України так звану "Гібридну війну", або, як її ще називають війну керованого хаосу. Це  війна ХХІ сторіччя, вона є поєднанням принципово різних типів і способів ведення збройної і незбройної боротьби, які скоординовано застосовуються задля досягнення спільних цілей. Типовими компонентами гібридної війни є використання:

-класичних прийомів ведення війни (із військовослужбовцями в уніформах, військовою технікою та ін.); 

-нерегулярних збройних формувань (повстанців, терористів, партизан та ін.); 

Читати повністю...