Давно уже идут споры в нашей печати о возможности существования самостоятельной малороссийской литературы. Поводом к этим спорам служили произведения некоторых писателей, отличавшихся более или менее замечательным талантом или своею оригинальностью. В последнее время вопрос о малороссийской литературе получил иной характер вследствие обстоятельств чисто политических, не имеющих никакого отношения к интересам собственно литературным. Прежние произведения на малороссийском языке имели в виду лишь образованные классы Южной России, ныне же приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п. В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии.  Читати повністю...

Глава 1. Положения общие
§ 1. Евреи, состоящие в подданстве России, подлежат общим законам во всех тех случаях, о коих в сем положении не постановлено особых правил.
§ 3. Евреям дозволяется постоянное жительство:
I. В губерниях: 1) Гродненской. 2) Виленской. 3) Волынской. 4) Подольской. 5) Минской. 6) Екатеринославской.
ІІ. В областях: 7) Бессарабской. 8) Белостокской.
§ 4. Сверх губерний и областей, в предыдущем § означенных, дозволяется Евреям постоянное жительство с ограничениями, ниже сего изложенными: 1) В губернии Киевской, кроме губернского города Киева. 2) В губернии Херсонской, кроме города Николаева. 3) В губернии Таврической, кроме города Севастополя. 4) и 5) В губерниях: Могилевской и Витебской, кроме селений. 6) и 7) В губерниях Черниговской и Полтавской, кроме казенных и казачих селений, из коих совершилась уже высылка Евреев...

...С новыми выгодами и приращением нашей империи, когда пользуемся всякою внутреннею и внешнею повсюду тишиною, мы подвиг свой вящше и вящше устремляем к непрерывному упражнению доставить нашим верноподданым во всех нужных частях внутреннего государственного управления твердые и прочие постановления ко умножению благополучия и порядка на будущие времена; и для того во-первых достойно находим простерти наше попечение к нашему верно-любезному подданому российскому дворянству, имея в памяти   Читати повністю...

Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, за його проханням, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. Великоросійських членів наймилостивіше ми тепер призначаємо: генерал-майор Брандта і полковника князя Платона Мещерського; на останні ж дві вакансії, вибравши негайно кандидатів, Сенат повинен представити нам, малоросійських - генерального обозного Кочубея, генерального писаря Туманського, генерального осавула Журавку та хорунжого Данила Апостола... Нижчих канцелярських службовців вибирати йому, графу Румянцеву, на свій розсуд.  Читати повністю...

ГЛАВА ПЕРША
Про силу і важливість прав малоросійських

Пункт 1

   Всякого чину і стану, нікого не виключаючи, від вищих до нижчих -духовного і лицарського, військового і цивільного - малоросійські обивателі і весь без винятків малоросійський народ за артикулами, у цьому праві написаними, у всіх справах суд і розправу мати і цьому праву в усьому слухняні бути повинні.

Пункт 2

   Також і ті, які і нетутешні жителі, але якимось майном володіють і в Малій Росії живуть, а також приїжджі із-за кордону різного звання люди, у всяких суду і розправі належних справ так само, як і місцеві обивателі, по цьому праву судитись мають.
Статут: розд. І, арт. І, §1-2. Читати повністю...

По довгій й кривавій війні вічної пам'яті найхоробріший гетьман Хмельницькій визволив з-під польської кормиги пригнічену козацьку націю. Він то утворив з України незалежне князівство і вдоволився титулом гетьмана війська Запорозького і син його перейняв це по нім у спадку й Стани названого князівства по смерті його обирали далі своїх князів і ніяка держава не присвоювала собі права противитися цьому. Україна залежала тільки під деяким оглядом від царів московських.
Не розводитимуся далі про історію України; моя ціль лише показати, що вона є вільним князівством і що Стани її вільно обирали гетьманів по своїй уподобі. Цей факт установлений і правда загально відома, що козацька нація і Україна були вільними. Яко така Україна увійшла з своїм гетьманом у договір вічного миру, заключеного коло Пруту в Молдавії, де вона називається союзницею султана; яко така увійшла вона в договір з ханом татарським і в договір, який заключив гетьман Хмельницький зі шведським королем Карлом X і який можна бачити в архівах Корони Шведської. Читати повністю...

(Уривок з донесення Малоросійської колегії в Сенат, жовтень 1722 р.)

Річного збору

   З міщан, з посполитих людей, з ратушних сіл, з коня по 40 коп.
А хоч коня нема, дивлячись по пожитках, по 60 коп. і по 50 коп.
З убогих по 10 коп., по 12 коп. і по 20 коп.
Від погреба шинкового і від льодовика по 25 коп. і по 30 коп.
З мужицьких винокурених казанів по 1 крб. 20 коп. і по 1 крб. 50 коп.
Та запасного по 5 коп. з казана, з винокурених же казанів козацьких по 25 коп. Читати повністю...

Жаловались нам жителі с Смоляжі на п. Самуйла Афанасьевича, сотника веркіївського, державцу того села, что дозорца его, п. сотника, к ним назначений, в еликїї і неістирпимїї їм в работизні діял прикрості, незноснії чинячи обіди і в панщині непрестанно вимисли, і просили нас, гетьмана, в том себі облегченія і защити. Ми призвали означеного сотника і поручили суду нашему генеральному разобрать діло; жалоба оказалася справедливою, за что сотника ми не похвалили, однако же не отбираем от него того села, но приказиваєм, аби не больше, только два дні в тиждень, роботу ему панщиною отправовали, а іншії дні на свої оборочали потреби, і в рок по осмачки овса от рабочой товарний давали, надщо жадних датков і повинностей не маєть і не повинен будеть он п. сотник вимагати, под неласкою нашою.

В ім'я боже, амінь. На вічну пам'ять теперішнім і наступним!
“Комісія між станами Корони Польської і в. кн. Литовського з одної сторони і вельмишановним] гетьманом і військом Зап. з другої - докінчена дня 6 (16) вересня 1658 р. вельм. Стан. Казим. Беньовським і Казим. Людв. Євлашевським - визначеними з сойму від найясн[ішого] короля Яна Казимира комісарами, з вельм. гетьманом їв. Виговським і всім військом Зап., в обозі під Гадячом. - Дай боже щоб щасливо і вічно-тривало!

Читати повністю...

Бьють чолом великому государеві цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержавцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорозького війська і весь мир християнський російський, аби його царське величество пожалував їх тим [дав їм те], про що битимуть чолом [проситимуть] посланики їх, а вони його царському величеству служитимуть вовіки в усім що їм государ повелить. Читати повністю...