Автор: Admin | 12.09.2014 в 7:19 | Рубрики: Житло та побут

"Отклінщина" - Кобзарський ритуал благословення на самостійну працю.

Відомо, що кожен кобзар чи лірник перш, ніж займатися самостійною практикою, мусив пройти науку у майстра, яка в середньому тривала три роки. На науку звичайно поступали незрячі хлопці віком 14-16 років. За час навчання, згідно із статутом братства, вони мали збирати для вчителя - пан-отця - милостиню, переймати від нього думи, псальми, пісні, навчатися гри на інструменті, опанувати лебійську мову, правила поведінки з братчиками й народом. Тільки після цього на зборах братії, гурту чи цеху майстрів учень складав іспит і отримував "визвілку" - благословення на самостійну працю, яка також називалася "отклінщини" від слова "відкланятися". Ритуал виглядав так: учитель разом з учнем приходять на збори старших і, чи то в хаті, чи надворі, відбувається такий діалог:

Учень починає: "Молитвами святих отець наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш…" Учитель відповідає: "Амінь".

Учень: "Дякую покірно за святий амінь, за євангельське слово, за майстрову науку. Кланяюся вам, пан-отче, і з хлібом з сіллю низьким поклоном і добрим здоров'ям. Дай, Боже, здраствувати. Маємо честь, поздоровляємо вас з святим вечором (чи: "із ранком", "днем" - залежно від пори дня, чи "святом", якщо подія відбувається у святковий день)".

Читати повністю...

Автор: Admin | 09.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Житло та побут

Міщанське українське житло було більш пишним ніж сільське. Арабський церковний діяч, мандрівник і письменник Павло Алепський (1627-1669), який відвідав Україну в 1654, 1656 рр., так описував Київ: “Будинки величаві, високі, побудовані з балок, виструганих і всередині і зверху”, Умань: “Будинки високі і гарні, з численними вікнами з різнокольорового скла”.

Читати повністю...

Автор: Admin | 07.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Житло та побут

Селянське житло - хатина була глинобитною або зрубною, побіленою зсередини та зовні і складалася з двох або трьох приміщень. Бідняцька хатина була однокамерною. Підлогу робили з глини, чотирисхилий дах крили соломою, очеретом або гонтою. Сам процес будівництва хатини був цілим ритуалом, покликаним забезпечити благополуччя сім'ї. Велика увага приділялася вибору місця для будинку. Його не можна було будувати на перехрестях доріг, на місцях поховань. Існував звичай насипати на передбачуване місце будівництва трохи зерна. Якщо наступного ранку купка була потривожена, вибирали інше місце. Починати будівництво бажано було тільки у вівторок або четвер.

Читати повністю...

Автор: Admin | 05.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Житло та побут

Світлиця — головна кімната української оселі, горниця, вітальня.

Інші значення слова світли́ця:

  • Верхнє приміщення у середньовічній житловій будівлі, яке часто не опалювалося. Призначалося для чистих жіночих занять (рукоділля тощо), мало окремий вхід з ґанком і сходами.
  • Кімната в українському житловому будинку, призначене для прийому гостей. Бере початок з парадної кімнати в хоромах часів Київської Русі.

Читати повністю...

Автор: Admin | 22.08.2014 в 9:21 | Рубрики: Житло та побут

Сіни — нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, що з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком,верандою або ділить будинок, хату на дві половини.

Сіни слугують для зберігання теплого верхнього одягу, взуття, реманенту. В них можна обтрусити вуличний пил і бруду, сніг у холодну пору року. Також сіни не дають вихолодити (вискрипати) хату. В сучасних оселях ці самі функції виконує передпокій.

Слово відміняється за стилем двоїни сíні, на приклад «у сінях».

Читати повністю...

Автор: Admin | 19.08.2014 в 9:21 | Рубрики: Житло та побут

По́куть, також по́кут, по́куття, по́кутє, кра́сний, святи́й, Бо́жий, пе́рший, ста́рший, ве́рхній кут  — куток в українській селянській хаті, розміщений по діагоналі від печі, де сходяться краями дві лави, та місце біля нього. Найсвятіше і найпочесніше місце у хаті. У по́куті знаходилися цінні речі: ікони (о́брази), Біблія, свічки (у тому числі вінчальні); стіл (хатній престіл), за яким відбувалися трапези, як родинні, так і гостьові, коли були родинні свята. Зберігся звичай класти покійника на покуті, а в давнину під ним навіть ховали рідняків.

Покуть українська.
(М. Пимоненко Картина «Свати». 1882 рік)

Читати повністю...

Автор: Admin | 21.07.2014 в 1:13 | Рубрики: Житло та побут, Релігія
Дряпанка або скробанка — один з чотирьох основних видів розписанихвеликодніх яєць, разом з крапанкою, крашанкою, та писанкою (інколи писанками називають загалом всі розписані яйця). Кожен із цих видів має свою систему розпису.

Технологія виготовлення дряпанки цікава тим, що її можна зробити за відсутності писачка чи всіх фарб. Для її виготовлення вибирають яйце темного кольору і зафарбовують темним барвником. Олівцем наносять орнамент. Після цього гострим предметом (голкою, шилом чи цвяхом) продряпують намальований орнамент.

Читати повністю...

Автор: Admin | в 12:12 | Рубрики: Житло та побут

Герць (герець) — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель, поєдинок; боротьба думок, поглядів.

  Читати повністю...

Автор: Admin | в 12:12 | Рубрики: Житло та побут

Українська вишивка

Геометричний орнамент — візерунок чи узор, утворений з ритмічно поєднаних геометричних елементів, стилізованих рослинних або тваринних мотивів. В такому орнаменті відображається складна система символіки оточуючого світу, магічно-захисна функція людини. Це цілісна енернергетична система. Геометричний орнамент української вишивки будується з кіл, крапочок, хрестів, сварг, S-подібних елементів, трикутників, ліній, меандрів, спіралей, квадратів та ромбів.

Читати повністю...

Автор: Admin | в 12:12 | Рубрики: Житло та побут

Влягомо — за князівської України час, коли лягали спати.

Професор Михайло Грушевський писав у своїй «Історії України-Руси» (т. III, ст. 395): «Лягали, як добре звечоріло, десь коло години 9, мабуть, — ся пора і зветься — влягомо. Агонія кн. Володимира почалася, коли вже був пізній вечір, а умер він — «якоже бі влягомо», післаний же потім гонець приїхав у Большів, милю відти «к куром». (Іпат. літ. ст. 319).

Джерела

«Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький