Автор: Admin | 26.04.2016 в 11:11 | Рубрики: Давнє минуле, Давнє минуле

Ди́ке По́ле (лат. Loca deserta, пол. Dzikie Pola, Beauplan Dzikie Pole) — у вузькому розумінні історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів між середньою і нижньою течією Дністра на заході, нижньою течією Дону і Сіверським Дінцем на сході, від лівої притоки Дніпра — Самари і верхів'їв притоків Південного Бугу —Синюхи та Інгула на півночі, до Чорного і Азовського морів та Криму на півдні, у широкому розумінні — назва всього Великого Євразійського Степу, який також називали Великою Скіфією в часи античності чи Великою Тартарією в часи середньовіччя у європейських і Дешт-і-Кипчак у східних (переважно перських) джерелах.

У 1705 році амстердамський міський головаНіколаас Вітсен опублікував мапу Тартарії, або Татарії (Земля тартарів)), Дикого Поля в широкому розумінні

З стародавніх часів у Дикому Полі панував кочовий спосіб життя і осідле життя (цивілізація) установлювалось з великими проблемами. Серед племен, які населяли Дике Поле — скіфи, сармати, гунни, половці, поляни (жителі Поля, полів), хазари. Все життя Дикого Поля це взаємодія і боротьба між кочовим і осідлим способом життя — сармати, скіфи, гунни, хазари, болгари і греки. На зміну Великої Хазарії прийшла Київська Русь, на зміну Київській Русі — Монгольська імперія, на зміну їй — Річ Посполита і імперія Російська, в часи якої кочове життя на цих теренах в стародавньому варіанті припинило своє існування. Але очевидно, що в нашу епоху кочове життя продовжує своє існування в нових формах (нео-кочівники) і землі колишнього Дикого Поля дають для цього чудову нагоду.

Читати повністю...

Автор: Admin | 25.04.2016 в 12:12 | Рубрики: Давнє минуле, Місцевість, Походження назв

Ме́рла, або Мерло, Мерля — річка на Північному Сході України, в межах Золочівського, Богодухівського іКраснокутського районів Харківської області та Котелевського району Полтавської області. Ліва притока Ворскли (басейнДніпра).

Опис

Довжина річки 116 км, площа басейну 2030 км². Долина трапецієподібна, з високими, розчленованими правими схилами. Заплава на окремих ділянках заболочена. Річище у пониззі звивисте, розгалужене. Пересічна його ширина 5—8 м, найбільша 20—25 м (біля гирла). Глибина 0,5—1,5 м, на плесах до 3 м. Похил річки 0,8 м/км. Середня багаторічна витрата води Мерли (м. Богодухів) становить 0,75 м³/с. Мінералізація води змінюється протягом року: весняна повінь — 715 мг/дм³; літньо-осіння межень — 781 мг/дм³; зимова межень — 817 мг/дм³. Споруджено декілька ставків (переважно у верхній течії), а також Забродівське водосховище.

Розташування

Читати повністю...

Автор: Admin | 24.04.2016 в 12:12 | Рубрики: Давнє минуле, Давнє минуле

Сіверяни  (давньорус. сѣверо, сѣверъ, сѣверы) — союз східнослов'янських племен, які жили в басейні річки Десни та над течіями рік Сейму, Сули, Псла і Ворскли[1]. Локалізовані на лівому березі Дніпра в нинішнійЧернігівщині, Сумщині й Полтавщині. На правому березі Десни вони мешкали до річки Снов, а далі вже були землі радимичів.

Головні міста сіверян: Чернігів[1], Новгород-Сіверський[1], Глухів, Путивль[1], Курськ[1], Рильськ, Любеч[1],Переяслав-Хмельницький. З заходу сіверяни межували з полянами і дреговичами, з півночі з радимичами,кривичами і в'ятичами[1], на півдні з уличами.

Читати повністю...