Новоросією спочатку назвали українські козацькі землі.

Новоросійську губернію створили в 1764 р. ще до завоювання імперією виходу до Чорного моря. Губернію викроїли не знічийних степів чи відвойованих османських вілайєтів, а з козацьких територій Війська Запорізького (лівобережної Гетьманщини) і Вольностей Війська Запорозького Низового (володінь Січі).

Створенню Новоросії передувало вилучення запорізьких і гетьманських земель під території військових поселенців: Українську укріплену лінію, Нову Сербію, Слов’яносербію і Новослобідський козацький полк.

Частина нинішньої Кіровоградської області в 1730-х рр. перейшла зі складу Запоріжжя до лівобережних Полтавського і Миргородського полків Гетьманщини і отримала назву Задніпровський край. В 1740-х рр. колонізацію цих земель проводив миргородський полковник Василь Капніст (засновник Новомиргорода, Новоархангельська та інших міст). Однак у 1752 р. російський уряд віддав Задніпров’я сербам для колонізації. Так з’явилася Нова Сербія. Вимушені поступитися місцем балканським прибульцям, українські поселенці рушили на південь вглиб Запоріжжя і заснували Новослобідський козацький полк. В цей же час зі східної частини Кальміуської паланки Запоріжжя для іноземних військових поселенців виділили окремий край – Слов’яносербію

Рядовой Сербского гусарского полка (1741–1761)

Саме з Нової Сербії, Слов’яносербії, Новослобідського полку, Української лінії і більшої частини Полтавського полку Гетьманщини в 1764 р. зліпили Новоросійську губернію з адміністративним центром у Кременчуці. Тільки через 10 років Новоросія поширилася на невелику ділянку території між Західним Бугом і Дніпром, віддану Османською імперією за підсумками війни 1768-1774 рр. Основна ж частина земель губернії складалася з українського Запоріжжя.

На цьому історія освоєння Новоросією колишніх турецьких територій тимчасово припинилася, бо в 1783 р. першу Новоросійську губернію скасували.

Автор: Admin | 27.06.2014 в 6:18 | Рубрики: Походження назв, Язичництво

Стосовно походження назви “Русь” існує велика кількість припущень як науково обґрунтованих, так

і чисто гіпотетичних. Жодна з них не визнається остаточною. Ми подаємо лише деякі. Вважається, що назва “руси” – кельтського походження і пов’язана з VI ст. до н. е., коли кельтське плем’я бастарнів із самоназвою “рутени” переселилось із Провансу на територію Західної України. Змішане слов’янсько-кельтське населення одержало в сусідніх народів назву “галичани”, що походить від римської назви кельтів – “галли”, поклонники півня. Від цього імені утворились назви “Галичина”, “Галич”, але при цьому саме населення називало себе русинами. Міграція русинів, яка почалась в останніх роках старої ери, зрештою привела їх до полян. Пришельці стали не лише союзниками полян у боротьбі проти готів, а й дали нове ім’я полянам, яке поширилось в короткій формі “руси”.

Читати повністю...

Назви сімейних зв’язків, або хто з родичів ким доводиться.
Чоловік - чоловік по відношенню до жінки, з якою він одружився.
Дружина - жінка по відношенню до чоловіка, з яким вона одружилась.
Свекор - батько чоловіка.
Свекруха - мати чоловіка.
Тесть - батько дружини.
Теща - мати дружини.
Дівер - брат чоловіка.
Шуряк - брат дружини.
Зовиця - сестра чоловіка.
Своячка - сестра дружини.
Свояк - чоловік своячки.
Зять - чоловік дочки, чоловік сестри, чоловік зовиці.

Читати повністю...

Назва території, на якій живе український народ, змінялася на протязі століть, подібно як і в інших країнах світу. Змінялася в різні часи і назва нашого народу відповідно до політичного становища України й українського народу та проявів української свідомости і чужинних впливів. Ці назви в різні часи набирали іншого значення, ширшого або вужчого, загальнотериторіяльного і загальнонаціонального або, навпаки, провінціяльного чи племінного. Ці назви були частково місцевого походження, частково приходили в уживання з боку сусідів або завойовників і відповідно до цього були власними, прийнятими назвами, або накинутими, примусовими. Деякі з них були штучним продуктом і вживалися тільки чужинцями, деякі мали навіть тільки глузливе значення.

Читати повністю...

Коментарі Вимкнено до Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I) – Назва території і народу

З самого початку заснування в 1651 році нинішній Краснокутськ  дістав статус міста і назву Красний Кут. Приводом для присвоєння назви послужила тутешня красива місцевість. У давній українській мові (як, до речі, і в російській) слово „красний” означало „красивий”. Слово ж „Кут” значило „куток”.

При заселенні Слобідської України створювані тут населені пункти у Москві розподілялися на різні категорії. Ті, де селилися вихідці з України іменувалися „город”,  „городок”, „слобода”, „слободка”, „хутор”. Поселення утворювані вихідцями з Росії, називалися „город”, „городок”, „деревня”, „село”. Ознакою „деревни” була наявність у поселенні церкви.

Читати повністю...

Коментарі Вимкнено до У ПЛЕТИВІ АДМІНТЕРИТОРІЙ
Автор: Admin | в 10:10 | Рубрики: 1651-1917, Походження назв

Рябоконеве – одне з наймолодших сіл району. Народилося воно в 1911 році. Засновником був житель Колонтаєва Рябоконь. Користуючись можливістю виходити із сільських общин і селитись на так званих відрубах, наданих Столипінською реформою, він покинув старе подвір’я і перебрався на новий наділ, наданий йому в степу.

Місцевість ця була вже заселеною – за кілька верст знаходилось поселення Слобідка. Воно вийшло з рамок хутора, але ще не стало слободою. Найменування за якоюсь ознакою чи за чиїмсь іменем йому не присвоїли. Слобідка то й слобідка. Так це слово й приклеїлося до населеного пункту, поступово ставши його назвою.

Читати повністю...

Коментарі Вимкнено до Рябоконівський сюжет
Автор: Admin | в 10:10 | Рубрики: 1651-1917, Походження назв

Строки, умови, засоби і вимоги до заснування Китченківки такі ж, що були і при утворенні Качалівки. Назва дана за прізвищем першого поселенця. Ним був житель  Краснокутська М.М.Китченко.

Як і у випадку з Качалівкою, Китченківка вибивалася з пелюшок не в гордій одинокості. Її відразу обсіло ціле гніздо інших поселень: Ковальчуківка, Благодатне, Червоний Яр, Настенківка, Сухомлинівка, Коломацький Шлях.

Читати повністю...

Коментарі Вимкнено до Сюжет Китченківський

Коли займаєшся історією міст і сіл, найважче дається пошук джерел виникнення їхніх назв. Про відносини в них між людьми, про  події, які в них відбувалися, можна в різних архівах знайти якісь документи. Існують такі документи, наприклад, про життя села Рандава. А от документів про те, чому селу причепили таку чудернацьку назву, немає. Єдиною підпорою, на яку можна обіпертися, є усні перекази, а то й просто фантазії якихось вигадників.

Подібне можна сказати і про Любівку. Назва села причаровує своїм звучанням. Але хто, коли і чому цю назву селу присвоїв? Легше придумати на це відповідь поетам – лірикам. І таких відповідей є не одна. Тільки наш поет – земляк І.Малиш запропонував їх дві. Перша:

Читати повністю...

Коментарі Вимкнено до ХОЧ ЗАПИСУЙ ЛЕГЕНДИ, ЗБИРАЙ АНЕКДОТИ (Любівка)

Відомий драматургічний герой усе своє життя посвятив пошукові істини щодо „е” і  „о”: хто ж він: чи Мартин  БЕруля, чи Мартин БОруля. А на Краснокутщині така істина відшукується між „а” і  „о”: яка правильна назва села: чи „КАлантаїв” чи „КОлонтаїв”?

У паперах перевага  віддається „колесу” – „О”, в усній мові більше схиляються до „крокви” – „А”. От і в офіційній літературі написано: „село засноване в другій половині ХУІІ ст., назву одержало від одного із засновників козака Колонтая”. (История городов и сел.  Украинской ССР. Харьковская область. – К, 1976, ст.475)

Читати повністю...

Коментарі Вимкнено до Спотикання об „а” і „о”, об „є” і „буде”.
Автор: Admin | 18.06.2014 в 8:20 | Рубрики: Походження назв

В кінці XVIII ст. появився докладний “Опис Харківського намісництва”.
На час опису Краснокутський повіт мав далеко обширніші кордони, ніж сучасні. Ріки були ще з нерозораними, зарослими лісом та очеретом берегами. Із заходу на чотири версти повіт омивала Ворскла. Далі йшли: Мерла, Мерчик із Мокрим Мірчиком, Мала Котелевка, Середня Котелевка, Лопуховата, Курячий Брід, Колонтаїв (Колонтаївка), Грузька, Балкова, Городня (Городнянка), Козіївка, Вільшана (Вільшанка), Куп’єваха, Веселе, Хухря, Хухомля, Бузова, Княжа та деякі дрібніші.

Читати повністю...