Незадовго до смертельної дуелі геніальний російський поет М.Ю.Лермонтов написав серцещипального вірша „Выхожу один я на дорогу” . Закінчив його так:

 

Я б желал навеки так уснуть,

Чтоб в груди дремали жизни силы,

Чтоб, дыша, вздымалась тихо грудь,

Чтоб всю ночь, весь день мой слух лелея,

Про любовь мне сладкий голос пел,

Надо мной чтоб, вечно зеленея,

Темный дуб склонялся и шумел.

 

Таким дубом чарівних слова для себе цілком міг вибрати той, що й нині росте на Краснокутщині біля Колонтаєва. Дереву і тоді, коли писався вірш, давно вже минув півтисячолітній вік, а зараз, як вважають фахівці – і всі тисячу років.

Читати повністю...