Відомо, з якими труднощами доводиться зустрічатися вірним УПЦ КП в їхньому релігійному житті у Росії. Попираючи загальноприйняті у цивілізованому світі Права людини на свободу вибору віри та її сповідання, російська влада і російська офіційна церква фактично забороняють українським православним мати у Росії свої православні храми та користатися при богослужінні рідною українською мовою. Після так званого «ногінського погрому» 1997-го року, коли російський ОМОН штурмом узяв український храм у підмосковному місті Ногінську, викинувши з Божого Дому й священиків і вірних, репресій зазнали й інші українські православні громади, а сама Українська Православна Церква Київського Патріархату була офіційно визнана як «неканонічна» і «єретична» у Росії. Від того часу українським православним, як першим християнам за часів язичницького імператора Нерона, доводиться створювати свою релігійну організацію хіба що не в підпіллі, мужньо обороняючись від свавілля московських попів, чия церковна організація була утворена комуністичним сталінським режимом 1943-го року, і яка 70 років від того часу вірно служила пануючій владі – спочатку безбожній радянській, потім сучасній «псевдоправославній». Та не зважаючи на всі наруги, Українська Православна Церква і досі живе на російській землі, і в першу чергу на українських етнічних землях – Східній Слобожанщині, Стародубщині, Сірому Клині. Найпотужніша церковна організація існує саме на східнослобідських українських землях, і про цю організацію мова піде у цій главі.

Читати повністю...

Автор: Admin | 25.03.2015 в 7:19 | Рубрики: Язичництво

Untit533355353led-2Про використання «печини» (фрагмент глиняної обмазки печі або цеглини) в родинних захисних обрядах, народній медицині та ветеринарії. Подано варіанти текстів замовляння, покликаного вберегти новонароджену дитину від «пристріту».
Читати повністю...

Untitl242424422442ed-2Дуже шанованим птахом в українців здавна є півень – віщий провісник Зорі і Сонця, уособлення вогня і грозового полум'я, хранитель домашнього вогнища. Своїм голосним співом, він немов пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на Землю світло дня. Не випадково народна назва півня - «будимир», тобто «буди світ». За народними віруваннями, крик півня відганяє усяке лихо. Після його співу злі духи втрачають активність і змушені повертатись у сферу свого існування. Мотив півня, що криком розганяє нечисту силу і відпугує мерців, є кульмінацією у багатьох українських казках. Природа півня - тісно поєднана зі станом Космосу: він співає у певний час дня і ночі, починаючи з опівночі, – «перші півні», «другі півні», і, нарешті, вранці – «треті півні». Таким чином, своєчасний спів півня сприймається як символ цілісності і гармонійності світобудови.

Читати повністю...

Untук42442422цукцукцукцitled4444-478У всій так званій західній цивілізації, породженій християнством і націленій на "перемогу" над Природою, панувало переконання, що великі хижаки по своїй сутності люті і нещадні, що вони одвічно ворожі людині, і їх слід знищувати при будь-якій нагоді. Однак, первісна людина і великі тварини ніколи не були заклятими ворогами тому, що людина не була їх постійною здобиччю. Є підстави вважати, що "найстрашніші" царські хижаки - печерний лев і ведмідь найменше загрожували людині.

Читати повністю...

Автор: Admin | в 6:18 | Рубрики: Язичництво

cultderevНаші пращури як істинні діти Матері-Природи одухотворювали кожну стеблинку, кожну травину, кожне деревце. Обрядові дії, пов'язані з рослинним світом, зокрема деревами, були найбільш поширеними у слов'ян і мали на меті забезпечити здоров'я та добробут племені, плодючість землі та загальне благополуччя роду. Споконвіку вагомими символами для українців були такі дерева як калина, верба, береза, тополя, яблуня, горобина, бузина, липа та багато інших. Безсумнівно, найперше місце займав правічний дуб - священне дерево бога-громовержця Перуна.

Читати повністю...

Untitled-2Зі щирим подивом автор зустрів невідомо ким розповсюджену в Інтернеті свою, написану кільканадцять літ назад та опубліковану ще у славнозвісному «Вечірньому Києві», а трохи пізніше - в одному з номерів народознавчого часопису «Берегиня», статтю. Згодом стаття  послужила підвалиною однойменної короткої доповіді автора на одному з зібрань громади дослідників «Буття українців». Виявляється, зміст колишньої праці не втратив актуальності й донині. Про що, зокрема, свідчать феноменальна назва, тематика і рубрики сайту, творці якого  люб’язно поширилискромний доробок авторав Інтернет просторі. (див.): http://kharakternyk.in.ua/forum/Характерник - форум української духовної традиції(самовдосконалення, пошуки істини, гартування, осягнення світу, магія, міфологія, характерництво, мольфарство, просвітлення, езотерика, українська духовність).

Надіємось, що запропонована нижче публікація дослідження, особливо під кутом зору аргументованої протидії печерній україножерській пропаганді перефарбованих у регіональних демолібералів вчорашніх комуношовіністів, загарбників українського життєвого простору, майна та людського потенціалу викличе цікавість і стане корисною  шанувальникам «ЗБ». Подаємо статтю з мінімальним числом доопрацьованих автором і роздобутих на сторінках енциклопедій (зокрема з Вікіпедії) необхідних ілюстрацій, доповнень та уточнень. (ред.)

Читати повністю...

Велес – один із проявів Всемогутнього Рода нашого, покровитель варни Відаючих, які через свого Праотця отримують здатність пізнавати світ Прави, Яви та Нави. Він научитель ворожби та чарівництва, таємний і многомудрий Бог Слов’ян. Він покровитель співців, поетів та музикантів. Мудрість Велеса світлом ллється, все навколо висвітлюючи і зміцнюючи. Як головний Бог-оракул, Велес у давнину мав багато присвячених йому храмів по всій Слов'янській землі, зокрема й у Київській Русі. Читати повністю...

Жили-були на світі білому дві сестриці-майстриці. Та й так вже повелося, що звали одну Доля, а іншу Недоля. Начебто й рідні були, а як поглянеш на них, нічогісінько спільного не побачиш.

Доля була красною дівицею з довгою русою косою, у шовковому, розшитому перлами, сарафані. Мала добрі блакитні очі. Її улюблене бурштинове намисто переливалося на сонці і відображало душевну теплоту. Була Доля такою красунею, що й на всьому білому світі не зшукати. Читати повністю...

Автор: Admin | в 8:20 | Рубрики: Язичництво

Дажбог має чотири фази-іпостасі, в яких з’являється перед нами після днів Рівнодення і Сонцестояння. Кожна така окрема іпостась є чоловіком земної Природи, яка також має чотири іпостасі, відомі як Пори Року (Межі Коло):

1. Хорс (Зимове сонце) — Зима-Снігура.
2. Ярило (Весняне Сонце) — Весна-Яру-Кострома.
3. Сур’я (Літнє Сонце) — Літо-Додола.
4. Овсень (Осіннє сонце) — Осінь-Усиня. Читати повністю...

43. Мерцї.
По народньому віруваню зі смертю чоловіка не кінчить ся його істнованє, лише зміняєть ся стан істнованя; чоловік, як дух, жиє далї таким самим житєм, як на сїм світї, але крім людських прикмет прибибирає ще прикмети духа, переходить отже у ряд висших істот. Як такий може він прибирати — як усї духи — ріжні вигляди; може показувати ся живим людям у своїй постати в часів житя, або у постати трупа, як був прибраний на катафальку (Знадоби, І, 227); може перекинути ся у живу істоту, пр. кота (тамже, І, 224), або у мертвий предмет, пр. простирало, з якого перекидаєть ся у хлопа, високого як дерево, а потім у свічку (тамже, II, 621).

Читати повністю...