Untitl4242422424ed-1Зв'язок людини з Богами забезпечується завдяки пожертвам, які людина добровільно призначає Богам. Найважливішою пожертвою всіх орійських народів був священний напій. Обряд урочистого пролиття Божественного напою у Вогонь був основою всякого моління і свята. Сам Вогонь є Богом і через "споживання" Ним нашої пожертви, ми поєднуємося з Божеством. Жертводавець спостерігає, як Боги беруть його дарунок, а жрець за допомогою відомих йому символів (колір вогню, напрямок і колір диму, шум крони священного дерева, під яким здійснюється обряд) віщує про майбутнє. Читати повністю...

У комплексі древніх релігійних уявлень наших Пращурів існував надзвичайно архаїчний шар, який виник ще у найвіддаленіші епохи історії людства – це віра в загальну натхненність навколишньої Природи. У свідомості наших предків-язичників увесь навколишній світ був населений доброзичливими й шкідливими духами – берегинями й упирями. Берегині – це «свої» померлі-предки, члени сакрального Роду. Вони одночасно нібито перебували у землі, воді, повітрі й піклувалися про своїх живих нащадків.

Читати повністю...

Для розуміння язичницьких уявлень про смерть найбільш важливим є положення про те, що смерті , в розумінні язичників не існує. У статичному світовідчутті язичника, в циклічному часі, де все повторюється, смерть вбачається лише як перехід, закінчення одного циклу життя і початок іншого.Поняття про смерть, як про народження до нового життя властиве багатьом народам. Взагалі, смерть повсюдно розглядається як дія переходу в якийсь новмй стан (обряди, пов'язані зі смертю, відповідно, розглядаються в науці як обряди переходу). До обрядів (ритуалів) переходу відносять також народження, ініціацію, шлюб, інтронізацію. Смерть в язичництві не сприймається як щось катастрофічне, необоротне. Вона вписана в структуру цього світу і сприймається як природна й необхідна частина буття, потрібна, і іноді бажана, як невід'ємний закон природи: всьому є свій термін і всьому покладено свою межу, в тому числі і людського життя. Думка про те, що світ лежить у злі або що в ньому щось не гаразд, мала б здатися блюзнірською і єгиптянинові, і шумеру. Жест і одяг, звичай і талісмани, їжа і знаряддя, ремесла і обробка землі - все це так само вічно і незмінно, як повторювані розливи річок, як весняне оновлення природи, як стрункий хід світил у небі. Все вирішено, все закінчено; сьогодення, минуле, майбутнє зливаються в одне ціле. А єдине завдання людини - включитися у цей потік, бо в цьому його обов'язок, порятунок і запорука щастя на землі.

Читати повністю...

Давньослов'янська архаїчна культура виявилася набагато складнішою ніж уявляли собі вітчизняні дослідники ще наприкінці XX ст. Перед сучасними вченими відкрилися нові складні аспекти давньослов'янського язичництва, які потребують значної уваги дослідників різних наукових напрямків. Особливий інтерес у зв'язку із цим викликають східнослов'янські язичницькі уявлення про небесний світ мертвих, які становили собою підґрунтя дохристиянського світогляду наших предків.

Читати повністю...

У даній статті ми досліджуємо уявлення українців про перехід в інший світ, про можливості повернення з потойбіччя на основі текстів голосінь, які фрагментарно були представлені в публікаціях ще в ХІХ ст. Актуальність такого дослідження полягає в тому, що у текстах українських голосінь, які без сумніву належать ще до праслав'янської епохи, досить очевидно виражена система міфопоетичних уявлень соціуму. Таку систему уявлень співвідносять із “колективним несвідомим”, тобто з тією несвідомою міфологією, чиї первісні образи (архетипи) є спільним спадком людства.  Ми спробуємо показати уявлення наших предків про “той світ”, можливі варіанти перевтілення й шляхи повернення з потойбіччя. Читати повністю...

Українська міфологія як сукупність переказів про живу й неживу природу та людину розвивалася на основі давньої загальнослов'янської міфології. В У. м. у художньо-образній формі знайшли поєднання реальні знання з фантастично-релігійними елементами Та повір'ями. Вона ілюструє прагнення людини пояснити і упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. В цілому У. м. аналогічна міфології інших народів світу, проте вона має виразний національний колорит і художньо-образну своєрідність. У. м. включає міфи про сутність і походження явищ природи, про походження людини (антропогенічні), про богів (теологічні), про виникнення Всесвіту (космогонічні), про неминучу загибель світу (есхатологічні) та ін.

Читати повністю...

14141414141414Untitled-1Дати характеристику української передхристиянської релігії надзвичайно важко. Відомостей про дохристиянську релігію дійшло до нас дуже мало, і то в джерелах дуже сумнівних. Почати з того, що автори всіх старих літературних пам’яток були християни і з ненавистю ставилися до віри старої часів передхристиянських. Крім того, часто буває важко установити, які фрагменти в пізніших списках старих творів є автентичні, а які є пізнішими вставками переписувачів, що також, як християни, вважали потрібним згущувати фарби щодо «нечестія і поганства» старих часів. Ці переписувачі могли давати вставки від себе до старих текстів, найменше журячись правдоподібністю своїх полемічних випадів проти поганства. Так само діяли і пізніші редактори, що перередагували старіші літописні списки.

Читати повністю...

Відображаються особливості розвитку архетипів чоловічого та жіночого у символічних формах прадавньої слов’янської міфології.

Актуальність заявленої проблематики обумовлена світовими глобальними процесами, до яких долучилася нині і Україна. У зв’язку з трансформаційними змінами загострилися питання збереження архетипних основ нашої культури, бо саме на цьому прадавньому фундаменті було сформовано її світоглядно-духовне ядро. Свого часу К. Г. Юнг зазначав, що архетипи - це не просто імена, це навіть не філософські поняття. Це образи, які поєднані емоціями з людиною, що унеможливлює їх довільне витлумачення [6, с. 95]. У міфологічних уявленнях минулих культур і тих міфах, які функціонують у сфері культурного буття нашого народу сьогодні можна віднайти відповіді на питання про специфіку бачення чоловічого та жіночого як архетипного. Читати повністю...

Автор: Admin | 21.07.2014 в 2:14 | Рубрики: Слов'янська міфологія, Язичництво

Святого Юра український народ вважає покровителем домашньої худоби. Його головний Святочний день (23|IV ст. ст.) вважається Святом розвиненої Весни, в котрім може нарід виганяти безпечно худобу на зелене пасовисько, віддаючи її під опіку Святого Юра. Півроку опісля, дня 26|X стар. ст. (8|ХІ н. ст.) віддає нарід знов худобу під охорону Святого Юра, щоб її боронив перед вовками, бо худоба вступає тоді в зимовий проміжок року й виставлена на небезпеку нападу вовків.

Читати повністю...

Закрутка, закрутень — завиваний, закручений, сплутаний чи зв'язаний вузлом жмуток стеблин незжатого хліба.

Наявність на незжатому полі «закрутки» («закрутня»), за українськими народними уявленнями, розцінювалось як поганий знак, як присутність і дія «нечистої сили». Вважалося, що нечиста сила перенесе врожай з цього поля в засіки відьми, яка зробила закрутку. Ця шкода мусить обов'язково бути виправленою, бо зерно із закрутки вважається лихим як для господаря, так і для женця, і для того, хто буде їсти хліб із нього. Доторкатися до закрутки небезпечно, тому її накривали гноєм, іноді обгороджували осиковими кілками або спалювали просто на полі.

Читати повністю...