Знаючи тепер технологічні особливості культурних явищ середнього й верхнього палеоліту, спробуємо уявити динаміку культурних змін, які сталися на території України протягом 40–13 тис. років тому.

Читати повністю...

Існує кілька підходів до реконструкції культурно-історичних процесів у верхньому палеоліті України. Застосовані методичні підходи, термінологія та визначення іноді досить суперечливі, а результати реконструкцій, які належать представникам різних наукових шкіл та окремим авторам, часто досить суттєво відрізняються. Попри всеТроянове V. Нуклеус і пластина це, особливості складу кам'яних знарядь — основного інструменту культурно-історичних побудов — дозволяють розрізняти у верхньому палеоліті Європи, зокрема й на території України, кілька культурних явищ, назви яких мають переважно французьке походження: селет, оріньяк, гравет, східний гравет, епігравет. Селет (від назви печери Селета в Угорщині) — культурне явище ранньої пори верхнього палеоліту, класичним знаряддям якого є пласкі двобічно оброблені наконечники. В Україні такі вироби наявні в індустріях Королевого І, шар 2, Буран-Каї ІІІ, шар С, Міри, Іллінки. Тут пам'ятки селетоїдного кола передували появі оріньякських і певний час співіснували з ними. Оріньяк — культурне явище періоду 35-28 тис. років тому, набору знарядь якого притаманні масивні нуклеоподібні скребки, зокрема з характерним виступом-"носиком", багатофасеткові різці, мікровкладні у вигляді лусочок кременю з ретушшю по краю і кістяні наконечники стріл з розщепленою основою. На території України оріньяк представлений стоянками Зелений Хутір, Анетівка І,Сагайдак, Ворона ІІІ, Мураловка та Сюрень І. Гравет (від назви французької стоянки) — культурне явище, поширене в прильодовиковій Європі у проміжок часу від 32 до 22 тис. років тому. Для нього характерні вістря на видовжених пластинах з притупленим краєм, кінцеві скребки та різці на пластинах, значні за розмірами призматичні нуклеуси. Художні витвори гравету належать до мобільного мистецтва і представлені гравійованими зображеннями.

Читати повністю...

Для відтворення основних рис соціального устрою верхньопалеолітичного суспільства визначального значення набувають дані про систему облаштування поселення і прилеглої території. Ранні верхньопалеолітичні пам'ятки за цією ознакою мало відрізняються від середньопалеолітичних. Натомість практично всі пізніші поселення з добре збереженим культурним шаром є чітко структурованими. Вони містять рештки жител, внутрішні й зовнішні вогнища, місця первинної обробки кам'яної сировини, виробничі місця, на яких проводилися ті чи інші господарські роботи, ями для харчових припасів, місця зосередження будівельного матеріалу для жител і таке інше. План поселення "вулицею" (Межирічі)Дослідження верхньопалеолітичних поселень на території України дало численні докази того, що їх основною структурною одиницею було не житло як таке, а господарсько-побутовий комплекс, тобто, житло у сукупності з переліченими вище господарськими спорудами. Отримані свідоцтва навмисного планування поселень: житла, як правило, розташовувалися або півколом, або "вулицею", в одну лінію.

Читати повністю...

Стукалки з бивнята рогу (Мізин)Ускладнення світогляду, поглиблення релігійних уявлень, разом із незамкнутістю соціального існування верхньопалеолітичної людини, зростанням інтенсивності контактів із представниками інших груп населення та високою мобільністю, — всі ці фактори сприяли бурхливому розвитку так званої символічної складової первісного способу буття. Ця царина життя верхньопалеолітичних мисливців дійшла до нас в об'єктах мистецтва, прикрасах, інших матеріальних свідоцтвах діяльності, не пов'язаної з задоволенням насущних потреб існування. В Україні невідомі такі яскраві зразки первісного мистецтва як наскельний живопис. Проте немає сумнівів у тому, що духовне життя Читати повністю...

Релігійні уявлення

Невіддільними елементами магічних обрядів були різноманітні музично-танцювальні дійства
Загальновизнаною є думка про те, що ранніми формами первісного релігійного світогляду є тотемізм, фетишизм, магія та анімізм. Ці складові були основою світобачення і верхньопалеолітичних мешканців України. Відомі на сьогодні культові місця чи об'єкти, які трактуються як культові (наприклад, жіночі статуетки), дають підстави говорити, що в різних місцях релігійна обрядовість уже в палеоліті мала різний зовнішній вияв. Приміром, на півночі України вона була пов'язана переважно з образом жінки, тоді як на півдні — з образом могутнього степового звіра – бізона. Невіддільними елементами магічних обрядів були різноманітні ритуали — музично-танцювальні дійства, розмальовування й прикрашання тіл та одягу, орнаментування предметів, наскельний живопис та скульптурні зображення.

Читати повністю...

Автор: Admin | в 1:13 | Рубрики: Праісторія

Широке впровадження нових матеріалів — рогу та кістки — значно зменшило залежність людини від кам'яної сировини, що позначилося на інтенсивності освоєння нових земель. Якщо в середньому палеоліті спостерігається жорстка залежність між заселеними територіями і ареалами, багатими на родовища якісної сировини, — вони практично збігаються, — то у верхньому палеоліті картина вже дещо інша. На перших етапах верхнього палеоліту ця залежність ще певною мірою зберігається, але вже після 18 тис. років тому вперше заселяються регіони півночі та північного сходу України, позбавлені корінних родовищ кременю. Саме з цього часу можна вести відлік повсюдного заселення території України, причому ця заселеність тепер носить стабільний характер. Населення цих регіонів почало використовувати в якості сировинної бази моренний кремінь. Строкатість та неоднакові якісні показники цієї сировини надали строкатості й загальному вигляду наборів знарядь. І ще одна суттєва особливість: уперше простежується тенденція до мікролітизації — зменшення розмірів виробів (що набуло найбільшого поширення тільки в мезолітичний час). Проте, якщо залежність процесів розселення і освоєння нових територій від покладів кам'яної сировини стала менш жорсткою, то інший вид залежності людини — від природно кліматичних умов — продовжує ще відігравати вирішальну роль. Аж до відмітки у 20 тис. років тому ритми заселення територій підпадали тим самим законам, що діяли і в середньопалеолітичний час: у періоди з більш комфортним кліматом освоєні території розширювалися, у періоди погіршення клімату — скорочувалися. Ця ритміка була пов'язана з реакцією на кліматичні зрушення стадних тварин, головного об'єкта полювання.

Раніше вже наголошувалося на тому, що у верхньому палеоліті розщеплення було орієнтоване на виготовлення пластин. Це розщеплення стає більш економічним завдяки винайденню і застосуванню нових технологій, метою яких було отримати з одного крем'яного жовна якомога більшу кількість заготовок стандартних розмірів і форми. Розщеплення велося у різний спосіб: в руках, на пом'якшуючій контрудар підкладці, з фіксацією нуклеуса в різноманітних затискачах. Використовувалися різні відбійники: кам'яні, рогові чи кістяні. Застосовувалися рогові посередники між відбійником та нуклеусом. Верхньопалеолітичні майстри осягнули залежність ефективності розщеплення від форми та інших якостей нуклеуса. Його попередній підготовці — локалізації відбивної площадки, спеціальному оформленню робочої та інших ділянок — приділялась велика увага. Експериментували і з самою сировиною, намагаючись підвищити її якість. Помітивши, що насичений вологою кремінь є більш пластичним, первісні майстри стали зволожувати його перед розщепленням, закопуючи в землю. Вочевидь експериментували і нагріваючи кремінь у ґрунті під багаттям, чому є свідоцтва, що походять з різних стоянок, віддалених і територіально, і у часі. Водночас, намагаючись зменшити залежність від наявності родовищ кременю, вдавалися до пошуків інших видів сировини. Саме в верхньопалеолітичний час з'являється практика повсюдного виготовлення наконечників списів з кістки та рогу. Більша в'язкість виробів із цих матеріалів запобігала їх ламанню. Як ми вже знаємо, винайдення різця значно збільшило й урізноманітнило асортимент знарядь з кістки та рогу (голки, проколки, лощила, клини, кайла, всілякі руків'я, насади і таке інше.

Читати повністю...

Житло мисливців на мамонтів (Межирічі)Характер існування і життєдіяльності верхньопалеолітичного населення не був сталим, він теж змінювався під час глобальних змін довкілля. Основою життєдіяльності було полювання на стадних тварин, доповнене збиральництвом. У періоди з більш комфортним кліматом у харчовому раціоні збільшувалася частка рослинної їжі. І навпаки, суттєві зміни клімату у бік похолодання були стимулом до зростання ролі полювання. Перебудова фауністичного комплексу вносила зміни в характер полювання, які вели й до змін у способі життя. Так, переважання рухливих тварин — бізонів, коней, північних оленів  — визначало й більш мобільний спосіб життя спільноти, який передбачав досить значні міграції, іноді на кілька сот кілометрів. На території України у верхньому палеоліті умовно розрізняють кілька господарсько-адаптивних укладів. Приміром, на півночі, в Середньому й Верхньому Подніпров'ї в цей період склалося суспільство мисливців на мамонтів; на півдні, у зоні степу — суспільство мисливців на бізонів та коней.

Читати повністю...

Час останніх неандертальців та Homo sapiens, що співіснують з ними на теренах Східної Європи, а надалі — час безроздільного панування нового типу населення і асоційованої з ним верхньопалеолітичної культури — пов'язаний з останніми фазами плейстоцену.
Як на попередніх етапах, клімат і ландшафти останніх тридцяти тисяч років цього періоду (від 40 до 10 тис. р. тому) не були сталими та незмінними. За даними українських геологів та палеогеографів, у цей період часу на території України сталося кілька суттєвих кліматичних і ландшафтних змін.

Читати повністю...

Кроманьйонець (реконструкція М. М. Герасимова)Періодом верхнього палеоліту закінчується доба палеоліту на теренах нашої країни. Ми вже знаємо, що в антропологічному сенсі верхній палеоліт — це час повсюдного поширення Homo sapiens або кроманьйонця (так назвали викопну людину сучасного фізичного вигляду за місцем першої знахідки в печері Кро-Маньйон, у Франції). У геологічному сенсі цей період збігається з кінцем плейстоцену та заключними фазами останнього зледеніння. Нарешті, в археологічному сенсі, верхній палеоліт — це час безроздільного панування на території України кількох глобальних культурних явищ, що мають пан-європейський статус — так звану оріньяку, селету, гравету й епігравету. Як уже згадувалося при розгляді схеми археологічної періодизації палеоліту, верхній палеоліт поділяють на кілька етапів: ранній (35—24 тис. р. тому), середній (24—17 тис. р. тому) пізній (17—13 тис. р. тому) та фінальний палеоліт (від 13 до 10 тис. р. тому).
Верхній палеоліт досліджується в Україні вже понад 125 років. Наразі в Україні відомо близько 900 стоянок та місцезнаходжень верхньопалеолітичного часу. Визначними дослідниками верхнього палеоліту Ук-
раїни були Ф. К. Вовк, Г. А. Бонч-Осмоловський, П. П. Єфименко, М. Я. Рудинський, М. І. Островський, П. Й. Борисковський, С. М. Бібіков, І. Г. Шовкопляс, І. Г. Підоплічко, О. П. Черниш та інші. Нині дослідження проводять М. І. Гладких, В. Н. Станко, І. В. Сапожников, О. О. Кротова, Л. А. Яковлева, М. П. Оленковський, Л. Л. Залізняк, О. С. Ситник, Л. Г. Мацкевий, Ю. Е. Демиденко, О. Ф. Горелік, Д. Ю. Нужний, О. О. Яневич, В. І. Усик, В. Ю. Коен, В. М. Степанчук, В. І. Ткаченко.

Читати повністю...