Паска, також — баба, папушник (грец. πάσχα) — великодній обрядовий здобний хліб, що виготовляється в Україні та ареалах традиційного розселення українців.

Випікання пасок

Готові паски на ринкових полицях, Київ,2011 рік, 25 квітня (другий деньВеликодня).

Зазвичай пасок випікають кілька, різних розмірів, часом для кожного члена родини, і обов'язково одну велику — для всіх .

Для випікання пасок є спеціальні форми — керамічні пасківники(зараз використовують і звичайні каструлі). Пасківники змащуютьсмальцем або вершковим маслом, на третину наповнюють тісто і дають «підійти». Потім оздоблюють прикрасами з тіста. Садовлять паску і виймають її з печі з молитвою. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якомога менше людей, не гупали двері і не брязкотів посуд.

Читати повністю...

Автор: Admin | 14.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Українська кухня та обрядова їжа

Квас — традиційний слов'янський напій отриманий способом «живого» бродіння. Його виговляли переважно з житнього борошна або житнього хліба і солоду. Об'ємна частка етилового спирту у квасі становить не більше 1,2%.

Не слід плутати із напоєм так названої лимонадної технології на барвниках, ароматизаторах та підсолоджувачах, продукція якої виробниками маркується як «квас» — це креатив рекламних технологій на основі національногофольклору.

Квас — найдавніший і найпоширеніший літній напій, відомий ще з часів Русі. Вже тоді розрізняли кваси черстві (свіжі) та викислі. Від 1056 р. зафіксовано першу згадку про алкогольний напій під назвою «квас», — він вважався найміцнішими трунком, який вміщував найбільшу кількість сивушних масел.  Проте, слід зазначити, що оскільки у Х-ХІ ст. поняття«пиво» вживалося для означення будь-якого напою, так і поняття квас слугувало для означення широкого спектру напоїв, отриманих шляхом бродіння. Семантичний зсув, очевидно, відбувся внаслідок глибшої конкретизації та появи у мові нових слів.

Це дуже корисний напій. У ньому містяться вуглеводи, білки, вітаміни групи В, сполуки кальцію, марганцю, фосфору та магнію, які легко засвоюються організмом людини. Хімічний склад квасу визначає його дієтичні і навіть лікувальні властивості. Цей напій тамує спрагу і стимулює секрецію травних залоз, тим самим сприяючи підвищенню апетиту і кращому засвоєнню їжі.

Існує (готують) квас із садових суниць, малиновий квас, смородиновий квас, журавлиновий квас, грушевий квас, буряковий квас, морквяний квас, ревеневий квас та ін.

Подають квас охолодженим у графинах, п'ють із склянок або кухлів.

Читати повністю...

Автор: Admin | 05.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Українська кухня та обрядова їжа

Самогон, також сивухапервак — міцний спиртний напій домашнього виробництва, що виготовляється шляхом перегонки браги через саморобні апарати. Брага отримується при спиртовому бродінні за допомогою дріжджів продуктів, що містять цукор або крохмаль. Це може бути жито, цукор,картопля, фрукти, буряк та інше.

Велетенський самогонний апарат у тайзі.[1]

Самогонний апарат

Самогонщик за варінням самогону

  Читати повністю...

Автор: Admin | 03.09.2014 в 9:21 | Рубрики: Українська кухня та обрядова їжа

Легка гірчинка, пряний аромат... - ця перцовочка виходить дуже навіть душевною. Тільки не забудьте вийняти перець і поставити настоянку в холодильник перед тим, як будете її «дегустувати».

Читати повністю...

Горілка (іноді в народі вживається слово горівка), або оковита — міцний алкогольний напій з очищенного спирту. Горілка складається з розчину етилового спирту у воді, зазвичай — 40% (об'ємних одиниць). Промислово виготовляється з якісних злакових спиртів високого очищення.

За межами України словом «горілка» називають українську гірку настоянку — перцівку.

Горілку, виготовлену в домашніх умовах, називають самогон або самогонка. Основною сучасною сировиною для виготовлення самогонки є цукровий буряк або буряковий цукор.

Читати повністю...

Кутя́ — відварені у воді зерна пшениці або ячменю з медом. Традиційна ритуальна страва новорічно-різдвяного циклу. Готується тричі: на Святий вечір — Багата кутя, перед старим Новим роком — Щедра кутяй у переддень Водохрещ — Голодна кутя. Четвертий різновид куті — Чорну кутю, готують на мертвинах чипоминках і розводять з коливом, вона призначена для покійників. Сукупність обрядодійств, пов'язаних із кутею, засвічує зв'язок із родиною і предками, які опікуються врожаєм.

Читати повністю...

Крашанка (галунка) — один з чотирьох основних видів розписаних великодніх яєць, разом з крапанкою, дряпанкою, таписанкою (інколи писанками називають загалом всі розписані яйця). Кожен із цих видів має свою систему розпису.

Читати повністю...

Koljivo from wheat.jpg

Коливо (від дав.-гр. κολλυβον) — українська ритуальна страва, поминальна кутя у вигляді каші з пшениці, ячменю, рису і т. ін. з солодкою підливою (з меду), подається першою на поминальному обідіпісля похорону. Головним є те, що коливо — спільна страва, яку по черзі споживають однією ложкою.

Читати повністю...

Калита — це обрядовий корж, що готується на свято Андрія. За допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калита підіймалася вгору :

«У небо, наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймись
Та нас подивись.
Ми калиту чіпляємо.
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо…»

За вільний кінець стрічки калиту притримує пан Калитинський, дотепний парубок або й дівчина, котрі вміють розсмішити громаду. Поруч стоїть писарчук із горням з розведеною олією або водою сажею в одній руці і гарненьким квачем в другій. Під калитою або поруч на долівці навхрест покладені коцюба і рогачі. Парубки повинні по черзі «витанцювати» коцюбу — затанцювати швидкий танок, перестрибуючи через коцюбу і рогачі таким чином, щоб не зачепити їх. Парубок, який вправився з цим завданням, брав коцюбу, сідав на неї верхом, як на коня, підстрибуючи під'їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (так величали парубка на коцюбі верхи) відбувалася розмова:

— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Здоров будь, пане Коцюбинський!
— Чого пожалував?
— Калиту кусати.
— А я буду по зубах писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
— Ой чи впишеш, чи ні,
Я на білому коні

Відповіді пана Коцюбинського на запитання Калитинського могли бути інші, наприклад: «Їду, їду на коні, в червоному жупані, до вашої хати калиту кусати».

Відкусити шматочок калити міг лише той парубок, який, незважаючи на жарти та дотепи молоді, не засміється. Як тільки пан Калитинський помічав посмішку на вустах пана Коцюбинського, смикав за пояс, калита підстрибувала вгору, а писарчук від вуха до вуха розмальовував обличчя невдахи сажею.

Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата одягали вінки з барвінку, прикрашені колосками жита, пшениці, пучечками калини і цілували в уста. Іноді дівчата теж пробували кусати калиту, але вони, як правило, їздили на рогачах.

Калач, колач — білий обрядовий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Випікають з вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Часто в калачів посередині дірка.

Читати повністю...